Реєстраційний номер
0826U005353, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
19-10-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Угруповання павуків (Arachnida, Araneae) екосистем західної частини Вододільно-Верховинського хребта (Українські Карпати).
Здобувач
Януль Василь Вікторович,
Керівник Гірна Анна Яромирівна
Опонент Капрусь Ігор Ярославович
Опонент Мірутенко Владислав Валентинович
Опонент Жовнерчук Ольга Валентинівна
Рецензент Кагало Oлександр Oлександрович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Інститут екології Карпат Національної академії наук України
Опис
Дисертаційна робота присвячена вивченню угруповань павуків екосистем західної частини Вододільно- Верховинського хребта, зокрема, з’ясуванню їхнього видового складу та таксономічної структури, особливостям розподілу в основних типах оселищ, аналізу різноманіття та структури домінування. Особливу увагу приділено дослідженню аранеоугруповань лісових екосистем, які займають найбільші площі в регіоні.
Мета роботи – встановити таксономічний склад і проаналізувати структуру угруповань павуків екосистем західної частини Вододільно-Верховинського хребта.
Об’єктом дослідження були угруповання павуків екосистем західної частини Вододільно-Верховинського хребта.
Представлена робота є першим комплексним дослідженням угруповань павуків, що охоплює основні типи оселищ у межах одного орографічного регіону Українських Карпат. Дотепер екологічні роботи були зосереджені на вивченні біогеоценозних екосистем (букові ліси, субальпійські криволісся тощо) окремих урочищ чи гірських масивів.
Дослідження проведені у 2023–2025 роках у 52 локалітетах у межах Львівської та Закарпатської областей, що охоплюють основні типи природних екосистем західної частини Вододільно-Верховинського хребта у діапазоні висот від 450 до 1348 м н.р.м. Збір матеріалу здійснений за загальноприйнятими методами ентомологічних і аранеологічних досліджень (ґрунтові пастки, ручний збір, косіння ентомологічним сачком, обтрушування тощо). Його загальний обсяг налічує 5 523 особини статевозрілих павуків. Визначення видів проведено за морфологічними ознаками, насамперед – будовою копулятивних органів статевозрілих особин павуків, із застосуванням відповідних визначників і спеціалізованих інтернет-ресурсів, а також наукових публікацій, що містять діагностичні ключі та ілюстрації видів.
Отримані результати уточнюють і розширюють сучасні уявлення про видовий склад павуків України та її окремих регіонів. Зокрема, виявлено один новий для фауни України вид, а саме Cinetata gradata (Simon, 1882), 15 видів доповнюють фауну Українських Карпат, 177 видів – фауну західної частини Вододільно-Верховинського хребта. Окрім цього, 12 видів вперше згадані для Закарпатської, 14 – для Львівської області. У лісових типах оселищ, що займають найбільші площі в регіоні, у 20 локалітетах відзначено 108 видів павуків (40,8 % від загагальної кількості видів). Водночас значне видове багатство встановлене для лучно-пасовищних (11 локалітетів) та узлісно-галявинних (12 локалітетів) оселищ, у межах яких виявлено відповідно 117 (44,1 %) і 106 (40,0 %) видів. У інших природних типах оселищ кількість видів була меншою: від 4 до 52. Відмінності у видовому складі та фауністичному багатстві павуків різнорідних екосистем свідчать про роль гетерогенності ландшафту у формуванні різноманіття павуків регіону.
Встановлено, що до домінантного комплексу угруповань епігеобіонтних павуків основних типів лісових екосистем району досліджень належать 14 видів. Його склад визначається переважно гіпсометричним положенням екосистем, тоді як вплив породного складу деревостану є менш вираженим. Домінантами угруповань різних типів лісу є масові для Карпат види родів Coelotes, Inermocoelotes, Callobius, Cybaeus, Tenuiphantes. Встановлено особливості структури угруповань павуків екосистем верхньої межі лісу. Виявлено, що спільною їхньою рисою є наявність ендемічних видів (Coelotes carpathensis, Palliduphantes milleri) у складі домінантного комплексу. Між горобиново-буковим рідколіссям і субальпійським високотравним узліссям спостерігається значне перекриття видового складу (83,4% спільних видів), проте рідколісся як старовіковий природний деревостан зберігає загальні риси структури аранеоугруповань приполонинного яворово-букового лісу. Високотравне узлісся формує власний комплекс видів, тут змінюється склад домінантів. З-поміж них примітною є велика частка рідкісного в Україні виду – Sintula corniger. Відмінності у складі екосистем, що є екотонами між приполонинними лісами та субальпійськими луками зумовлені різним рівнем освітлення, що є визначальним фактором для формування угруповань павуків.
У складі аранеофауни досліджуваного регіону виявлено 38 видів, включених до «Червоного списку Карпат», серед яких вісім видів – Araniella proxima (Kulczyński, 1885), Bathyphantes similis Kulczyński, 1894, Centromerus silvicola (Kulczyński, 1887), Cinetata gradata (Simon, 1881), Mansuphantes arciger (Kulczyński, 1882), Palliduphantes milleri (Staręga, 1972), Peponocranium praeceps Miller, 1943, Zora armillata Simon, 1878 – належать до категорії VU («вразливі»). Чотири види: Palliduphantes milleri та Kaestneria torrentum (Kulczyński, 1882), Coelotes carpathensis Ovtchinnikov, 1999 і Taranucnus beskidicus Hirna, 2018 є ендеміками Карпат і трапляються на висоті понад 1000 м н.р.м. З метою охорони раритетних видів регіону рекомендованим є зменшення рекреаційного навантаження на екосистеми Буківської Полонини.
Дата реєстрації
2026-10-01
Додано/оновлено в НРАТ
2026-10-01 / 2026-10-22
