Реєстраційний номер
0826U005361, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
30-09-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Роль волонтерських організацій в консолідації українського суспільства
Здобувач
Берчук Андрій Вікторович,
Керівник Стойко Олена Михайлівна
Опонент Хилько Микола Іванович
Опонент Семенченко Федір Григорович
Рецензент Горбатенко Володимир Павлович
Рецензент Кукуруз Оксана Володимирівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Інститут держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України
Опис
У дисертації здійснено комплексне політологічне дослідження ролі волонтерських організацій у процесах консолідації українського суспільства в умовах сучасних політичних, соціальних, безпекових і цивілізаційних викликів. Актуальність теми зумовлена тим, що повномасштабна війна Російської Федерації проти України не лише спричинила масштабні гуманітарні, соціальні, економічні та інституційні виклики, а й стала потужним каталізатором громадянської самоорганізації, розвитку горизонтальних зв’язків, суспільної солідарності, благодійності та нових форм взаємодії між державою, громадянським суспільством, волонтерськими організаціями, громадами, бізнесом, діаспорою та міжнародними партнерами.
Обґрунтовано, що в умовах повномасштабної війни волонтерство в Україні вийшло за межі традиційного розуміння благодійної, соціальної чи гуманітарної допомоги та набуло виразного суспільно-політичного значення. Воно стало не лише реакцією громадян на кризу, а й важливим механізмом мобілізації ресурсів, підтримки обороноздатності держави, допомоги постраждалому населенню, інтеграції внутрішньо переміщених осіб, розвитку локальних ініціатив, формування суспільної довіри та зміцнення соціальної згуртованості. У цьому контексті волонтерські організації розглядаються як структурний елемент громадянського суспільства, який у кризових умовах здатний виконувати інтеграційну, мобілізаційну, комунікаційну, компенсаційну, безпекову, гуманітарну та консолідаційну функції.
Метою дисертаційного дослідження є комплексне політологічне обґрунтування ролі волонтерських організацій і волонтерських практик як чинника консолідації українського суспільства в умовах повномасштабної російсько-української війни, а також визначення їхнього значення для формування довіри, соціального капіталу, горизонтальної солідарності, громадянської суб’єктності, суспільної стійкості та післявоєнного відновлення України. Для досягнення цієї мети у роботі розкрито теоретико-методологічні засади дослідження волонтерства, суспільної консолідації, солідарності, соціального капіталу та громадянської участі; проаналізовано історичну еволюцію волонтерства у світовому й українському контекстах; охарактеризовано трансформацію волонтерського руху в Україні після 2014 року та після початку повномасштабного вторгнення; визначено роль цифровізації у розвитку нових моделей громадянської мобілізації; досліджено значення довіри до волонтерів і благодійних внесків як індикаторів соціальної згуртованості; окреслено основні проблеми, ризики та перспективи розвитку волонтерства у процесах воєнної консолідації та післявоєнного відновлення України.
Об’єктом дослідження є процеси консолідації українського суспільства в умовах сучасних політичних, соціальних і безпекових викликів. Предметом дослідження є волонтерські організації як чинник консолідації українського суспільства в умовах повномасштабної російсько-української війни. Методологічну основу дисертації становить міждисциплінарний підхід, що поєднує політологічний, соціологічний, історичний, інституційний, структурно-функціональний, компаративний і системний аналіз. У роботі використано методи аналізу і синтезу, узагальнення, порівняння, контент-аналізу, інтерпретації соціологічних даних, а також прогнозування щодо подальшої ролі волонтерства у післявоєнному розвитку України.
У першому розділі дисертації розкрито теоретико-методологічні засади дослідження волонтерства та суспільної консолідації. Волонтерство
проаналізовано як соціально-політичний феномен, що перебуває на перетині громадянської активності, благодійності, солідарності, соціальної відповідальності та політичної участі. Показано, що у сучасній науці волонтерство не може розглядатися лише як індивідуальна моральна практика або форма допомоги, оскільки воно пов’язане з інституційним розвитком громадянського суспільства, формуванням горизонтальних зв’язків, довіри, соціального капіталу та здатністю суспільства до колективної дії. Окрему увагу приділено теоретичним підходам до розуміння суспільної консолідації, соціальної згуртованості, солідарності та соціального капіталу як категорій, що дають змогу пояснити консолідаційний потенціал волонтерської діяльності. Обґрунтовано, що волонтерство є не лише формою участі громадян у суспільному житті, а й механізмом формування довіри, взаємодопомоги, громадянської відповідальності та горизонтальної самоорганізації.
У другому розділі досліджено еволюцію волонтерства та його трансформацію в умовах глобальних і національних викликів. Проаналізовано історичні етапи становлення добровільної допомоги, благодійності, громадських асоціацій і волонтерських практик у світовому та українському контекстах. Показано, що волонтерство історично розвивалося від традицій взаємодопомоги, релігійної благодійності й локальної підтримки до складних інституціоналізованих, міжнародних і цифрових форм громадянської активності.
Дата реєстрації
2026-10-01
Додано/оновлено в НРАТ
2026-10-01 / 2026-10-27
