Реєстраційний номер
0826U005412, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
09-10-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Європеїзація цивільного законодавства України
Здобувач
Іванісов Роман Валерійович,
Керівник Черняк Олена Юріївна
Опонент Гринько Руслан Віталійович
Опонент Лукасевич-Крутник Ірина Степанівна
Рецензент Анікіна Галина Володимирівна
Рецензент Кірик Алла Юріївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова
Опис
Дисертацію присвячено аналізу теоретичних засад та правових механізмів європеїзації цивільного законодавства України в умовах його системної рекодифікації та євроінтеграційного курсу нашої держави на членство у Європейському Союзі. Актуальність теми зумовлена необхідністю системної трансформації вітчизняного приватноправового порядку відповідно до стандартів права ЄС (acquis ЄС).
Обґрунтовано, що рекодифікація Цивільного кодексу України є визначальним майданчиком для проведення адаптації та подолання пострадянського приватноправового дуалізму цивільного та господарського законодавства. Орієнтація на засади європейського приватного права та модельні кодифікації, такі як Проєкт Загальної довідкової схеми (DCFR), Принципи європейського договірного права (PECL), Принципи європейського деліктного права (PETL) та Принципи UNIDROIT, дозволяє впровадити в український цивільний оборот новітні приватноправові інститути. Водночас європеїзація вимагає дотримання принципів правової визначеності та верховенства права, що передбачає чіткість, прогнозованість та стабільність норм, а також адаптацію судової практики у дусі прецедентів Суду ЄС та ЄСПЛ.
Доведено, що процес інтеграційного зближення вітчизняного приватного права з правопорядком ЄС є не лише технічним запозиченням нормативного масиву acquis ЄС, а глобальним, ціннісним, соціокультурним та інституційним процесом трансформації вітчизняного приватноправового порядку. Ця трансформація полягає в системному узгодженні інститутів і норм цивільного законодавства України до стандартів права ЄС, уніфікованих актів європейського «м’якого права», а також спільної європейської цивілістичної традиції (ius commune).
Доведено, що принцип правової визначеності як невід’ємний структурний елемент верховенства права в ході європеїзації приватного права виступає як складна двокомпонентна система. Обґрунтовано доцільність офіційного нормативного закріплення принципу правової визначеності серед фундаментальних засад цивільного законодавства у ст. 3 ЦК України.
Обґрунтовано доцільність нормативного виокремлення та закріплення принципу чесної ділової практики (у системній єдності з добросовісністю) та принципу доброзвичайності (boni mores) як самостійних засад цивільного законодавства України. Доведено, що легалізація принципу доброзвичайності замість застарілого конструкту «моральні засади суспільства» забезпечує термінологічну відповідність європейській традиції обмеження приватної автономії зовнішніми етичними рамками для захисту публічного порядку.
Обґрунтовано напрями гармонізації вітчизняного договірного права з європейськими модельними кодифікаціями (DCFR, PECL, Принципи UNIDROIT). Доведено, що рекодифікація договірного права України повинна базуватися на відході від формально-текстуальних підходів на користь змістовної відповідності європейським стандартам, головним орієнтиром якої є принцип збереження договору.
Науково обґрунтовано концептуальні засади реформування інститутів переддоговірних відносин та укладення договорів на засадах європейського досвіду. Для регулювання сучасного комерційного обороту обґрунтовано впровадження правил вирішення колізії стандартних умов. Запропоновано закріпити правило взаємного виключення суперечливих умов, згідно з яким договір є укладеним на узгоджених індивідуальних та подібних за змістом стандартних умовах, а суперечливі стандартні умови анулюються й замінюються диспозитивними нормами права.
Обґрунтовано нормативне закріплення стандарту «належної професійної дбайливості» боржника та розширення загального обов’язку співпраці сторін, за якого кредитор не має права займати пасивну очікувальну позицію з метою стягнення неустойки. Доведено, що в умовах збройного конфлікту принцип розумності вимагає надання пріоритету безпековим та гуманітарним факторам (збереження життя людей, захист майна від обстрілів) над економічною ефективністю.
Визначено теоретичні та практичні засади європеїзації деліктного права та деліктних колізійних прив’язок у міжнародному приватному праві. Обґрунтовано перехід до об’єктивізації позадоговірної відповідальності (теорії ризику), зокрема у формі суворої відповідальності виробника за дефекти програмного забезпечення та систем штучного інтелекту. Сформульовано теоретико-правові засади солідарної відповідальності співзавдавачів шкоди у випадках альтернативної та невизначеної причинності. У колізійному праві обґрунтовано заміну прив’язки місця вчинення делікту на місце виникнення безпосередньої шкоди, а для деліктів у цифровій сфері – запровадження суб’єктно-центричного критерію центру інтересів потерпілого (місця його звичайного проживання).
На основі сформульованих у роботі науково-теоретичних висновків розроблено та обґрунтовано конкретні пропозиції щодо внесення змін та доповнень до чинного законодавства України з метою його гармонізації із правом ЄС
Дата реєстрації
2026-10-08
Додано/оновлено в НРАТ
2026-10-08 / 2026-10-15
