Дисертація доктора філософії. Ніколаєвський Дмитро Сергійович. Організаційно-правове забезпечення цифрової трансформації правосуддя у цивільних справах

Реєстраційний номер

0826U005429, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

08-10-2026

Статус

Захищена

Назва роботи

Організаційно-правове забезпечення цифрової трансформації правосуддя у цивільних справах

Здобувач

Ніколаєвський Дмитро Сергійович,

Керівник Тимченко Геннадій Петрович
Опонент Ясинок Микола Михайлович
Опонент Притика Юрій Дмитрович
Рецензент Трунова Галина Анатоліївна
Рецензент Венецька Марина Віталіївна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Інститут держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України

Опис

Дисертацію присвячено цілісному теоретичному обґрунтуванню концепції цифрової трансформації цивільного судочинства України як зміни природи самої процесуальної діяльності, а не лише технічного оновлення її форм, та розробленню правових, організаційних і технологічних рішень, що забезпечують перехід від наздоганяючої до випереджальної моделі розвитку інструментів цивільного судочинства зі збереженням основоположних процесуальних гарантій. Актуальність теми зумовлена розривом між темпами технологічних змін і темпами оновлення процесуального права, який у роботі охарактеризовано як «нормативне запізнення» (нормативний лаг). Перший етап судової цифровізації виявив системні межі: незалежні аудити 2023– 2024 років зафіксували технічну застарілість Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи, а затверджена у 2025 році Концепція Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (ЄСІКС) окреслила перехід до платформи наступного покоління з допоміжним застосуванням технологій штучного інтелекту. Суспільний контекст (низька довіра до судової влади, воєнні виклики доступності правосуддя) та євроінтеграційні зобов’язання України додатково загострюють потребу в теоретичному супроводі цих перетворень. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі запровадження інформаційних технологій у сфері цивільного правосуддя, зокрема у зв’язку зі створенням, впровадженням та експлуатацією інформаційних систем у судах загальної юрисдикції. Предметом дослідження є нормативні, доктринальні й технологічні механізми, за допомогою яких держава забезпечує, а учасники процесу реалізують процесуальні права та обов’язки в електронному середовищі. Методологічну основу дослідження становить поєднання загальнонаукових і спеціально-юридичних методів. Порівняльно-правовий метод застосовано до аналізу законодавства та практики Європейського Союзу, Естонії, Сінгапуру, Нової Зеландії, США, Канади й Бразилії. Функціональний метод дав змогу оцінювати кожен процесуальний інструмент за якістю виконання його функції в паперовій та цифровій формах. Техніко-правовий аналіз використано для оцінки архітектури судових інформаційних систем і вимог до якості даних, а методи моделювання ‒ для розроблення концептів випереджального розвитку. У першому розділі розкрито теоретико-методологічні засади цифрової трансформації правосуддя у цивільних справах. Установлено, що вітчизняна наука пройшла шлях від технократичного трактування електронного судочинства як «оцифрування» паперових процедур до його розуміння як організаційно-правової та соціальної трансформації, проте новітні технологічні явища, насамперед штучний інтелект, осмислюються здебільшого описово, без доктринальної інтеграції в цивільно-процесуальну теорію. Простежено еволюцію національного нормативного регулювання від законодавчого визнання електронного документа до Концепції ЄСІКС та систематизовано іноземний досвід, який засвідчує спільну послідовність розвитку (базові цифрові процедури, повністю онлайнові інституції, правила застосування штучного інтелекту) за відмінності у формах нормативного закріплення. Окрему увагу приділено соціальному виміру цифрового правосуддя (подолання цифрової нерівності як критерій успішності цифровізації), етичним рамкам застосування штучного інтелекту та державним стратегічним документам у цій сфері. У другому розділі узагальнено національну та міжнародну практику застосування інформаційних технологій. Охарактеризовано ЄСІКС як систему керування справами, Єдиний державний реєстр судових рішень як інфраструктурний вузол відкритих даних про судові рішення, а також національну екосистему юридичних технологій. Виявлено характерну асиметрію вітчизняної практики, яка переважно зосереджена на відкритих державних даних, тоді як інструменти глибокої обробки масивів доказів залишаються в Україні нерозвиненими. Аналіз провідних зарубіжних рішень продемонстрував еволюцію від пошукових інструментів до інтелектуальних помічників юриста та окреслив супутні ризики. Показано, що повнота, централізованість і безоплатність національного реєстру судових рішень вирізняють українську модель на світовому рівні та перетворюють реєстр на базове джерело даних для вітчизняної екосистеми юридичних технологій. У третьому розділі систематизовано проблеми, що обмежують подальший розвиток інформаційних технологій у цивільному судочинстві.

Дата реєстрації

2026-10-08

Додано/оновлено в НРАТ

2026-10-08 / 2026-10-12