Дисертація доктора філософії. Савченко Олександр Миколайович. Кримінологічна характеристика злочинів у сфері службової та професійної діяльності, пов’язаних з наданням публічних послуг

Реєстраційний номер

0826U005451, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

Статус

Запланована   Чому дисертація має статус "Запланована"?

Назва роботи

Кримінологічна характеристика злочинів у сфері службової та професійної діяльності, пов’язаних з наданням публічних послуг

Здобувач

Савченко Олександр Миколайович,

Керівник Корнякова Тетяна Всеволодівна
Опонент Лугіна Наталія Анатоліївна
Опонент Драган Олена Василівна
Рецензент Сачко Олександр Васильович
Рецензент Соколенко Ольга Леонідівна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Опис

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». – Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, МОН України. – Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, Дніпро, 2026. У дисертації наведено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає у розробці комплексної кримінологічної моделі запобігання злочинам у сфері надання публічних послуг. Дослідження базується на аналізі сучасного вітчизняного законодавства, міжнародних антикорупційних стандартів та нових пріоритетів, визначених Антикорупційною стратегією на 2026–2030 роки. Доведено, що корупція є складним еволюційним феноменом, який трансформувався із побутового явища у системну загрозу національній безпеці, що вимагає переходу від виключно матеріального розуміння цієї дефініції до сучасної кримінологічної парадигми. Виявлено суттєвий дисонанс у національному законодавстві: встановлено, що міжнародні стандарти та норми Кримінального кодексу України трактують корупційні діяння (зокрема обіцянку та пропозицію вигоди) значно ширше, ніж профільний Закон України «Про запобігання корупції», що обґрунтовує необхідність їх термінологічної уніфікації. Аргументовано, що подолання інституціоналізованої корупції олігархічного типу неможливе за рахунок фрагментарних змін, а потребує впровадження багаторівневого міждисциплінарного механізму, що органічно поєднує превентивні, репресивні та постмоніторингові заходи. Визначено поняття «протидія корупції» як системоутворюючий конструкт, що діалектично поєднує запобігання та боротьбу. Обґрунтовано доцільність класифікації принципів протидії корупції на загальноправові (верховенство права, законність, публічність) та спеціальні (незалежність суб’єктів протидії, взаємодія з громадянським суспільством, невідворотність відповідальності), законодавча інкорпорація яких є необхідною умовою мінімізації корупційних ризиків в апараті державного управління. Сформульовано авторське визначення корупційного кримінального правопорушення як суспільно небезпечного діяння, спрямованого проти встановленого порядку здійснення повноважень службовими особами та особами, які надають публічні послуги. Здійснено поділ ознак таких правопорушень на загальні та специфічні (зловживання становищем, спеціальний суб’єкт, корислива мета), а також ідентифіковано винятки щодо суб’єктивного складу та форми вини. Проведено комплексну класифікацію корупційних кримінальних правопорушень за сімома критеріями, зокрема за видом об’єкта, предметом, суб’єктом та повнотою ознак корупційності, що дозволило деталізувати внутрішню структуру цієї групи злочинів. Обґрунтовано необхідність посилення відповідальності за корупційні прояви шляхом криміналізації окремих складів адміністративних правопорушень. Встановлено, що передумовою відповідальності за невжиття антикорупційних заходів є наявність предикатного діяння, а розмежування адміністративної та кримінальної відповідальності у цій сфері має ґрунтуватися на розмірі завданої шкоди та ступені суспільної небезпеки вчиненого. З’ясовано структуру антикорупційної інфраструктури України, яку диференційовано на стратегічний (органи загальної компетенції) та оперативно-функціональний (спеціалізовані інституції) рівні. Визначено ролі суб’єктів вищого державного управління у забезпеченні євроінтеграційного курсу та обґрунтовано необхідність чіткої нормативної демаркації функцій для усунення дублювання повноважень між НАЗК, АРМА, органами правоохоронного блоку (НАБУ, САП) та ВАКС. Обґрунтовано стратегічний вектор превенції корупції, який структуровано за загальносоціальним та спеціально-кримінологічним рівнями. Констатовано універсальний характер превентивних заходів та визначено технічну модернізацію державних реєстрів і цифровізацію проваджень як ключові запобіжники приховуванню незаконних статків. Доведено, що системне поєднання точкових заходів (моніторинг способу життя, захист викривачів) із фундаментальними змінами в економічній та правовій культурі є невід’ємним елементом загальної безпекової стратегії держави, спрямованої на мінімізацію корупційних деліктів у сфері публічних послуг. На основі аналізу провідних світових моделей (європейської та азійської) виокремлено заходи, доцільні для впровадження у вітчизняну практику, зокрема: удосконалення антикорупційної просвіти за прикладом Фінляндії, стандартизацію оплати праці публічних службовців за досвідом Сінгапуру та забезпечення суворого контролю за дотриманням розумних строків судового розгляду справ.

Дата реєстрації

2026-10-15

Додано/оновлено в НРАТ

2026-10-15 / 2026-10-15