Реєстраційний номер
0826U005467, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
Статус
Запланована
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Назва роботи
Процесуальні гарантії прав учасників справи в цивільному судочинстві
Здобувач
Зленко Сергій Миколайович,
Керівник Курило Микола Петрович
Опонент Бортнік Оксана Григорівна
Опонент Рябченко Юрій Юрійович
Рецензент Бойко Віталій Борисович
Рецензент Котвяковський Юрій Олександрович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Сумський національний аграрний університет
Опис
Дисертація є першим у сучасній українській правовій науці комплексним дослідженням проблематики розуміння сутності процесуальних гарантій прав учасників справи в цивільному судочинстві в контексті практичної потреби у підвищенні ефективності судового захисту та забезпеченні справедливого вирішення спорів.
На базі існуючих наукових напрацювань та фактичної ситуації на практиці автором здійснено переосмислення сутності процесуальних гарантій прав учасників справи в цивільному судочинстві, визначено їх сучасний зміст, призначення, сформульовано поняття.
В роботі наводиться історико-правовий контекст передумов формування процесуальних гарантій як правового інституту, зроблена спроба визначити внутрішню структуру процесуальних гарантій, окреслити принципову схему механізму їх функціонування. Автором також висвітлено окремі аспекти поточної проблематики функціонування процесуальних гарантій в цивільному судочинстві та сформульовано пропозиції і рекомендації спрямовані на забезпечення дієвості процесуальних гарантій прав учасників справи задля підвищення загального рівня якості цивільного судочинства.
Серед іншого, автором підкреслено, що процесуальні гарантії прав учасників справи в цивільному судочинстві виникли задля підвищення рівня правового захисту особи, врівноваження можливостей учасників процесу в розрізі їх взаємних прав та обов’язків. Разом з тим двоїста сутність процесуальних гарантій наділила їх ознакою умовності, оскільки в ряді випадків задля реалізації суб’єктивного права учаснику справи доводиться протидіяти намаганням іншого реалізувати власне право. Процесуальні гарантії, призначені для забезпечення можливості реалізувати особою суб’єктивне право, за замовчанням функціонуватимуть навіть в умовах зловживання ним, фактично перетворюючись на знаряддя «зловмисника», тобто будуть використані на зло, всупереч призначенню права.
З урахуванням викладеного, дослідником пропонується під процесуальними гарантіями прав учасників справи в цивільному судочинстві розуміти правові можливості в яких сформовано сприятливі умови для безперешкодної реалізації прав осіб через вольову свідому, передбачену законом взаємодію таких осіб між собою та з судом.
Аналіз сучасного цивільно-процесуального законодавства дозволив автору прийти до висновку про наявність ряду суттєвих недоліків у ньому, які негативно впливають на якість судочинства, ускладнюють досягнення справедливості за наслідками вирішення цивільного спору. Зокрема, наведено обґрунтування недостатньої повноцінності сформульованого законодавцем переліку основних засад (принципів) цивільного судочинства через відсутність у ньому принципу справедливості, у зв’язку з чим, запропоновано доповнити частину третю статті 2 Цивільного процесуального кодексу України відповідним пунктом. Крім того, з метою повноцінної реалізації конституційних положень щодо судового контролю за виконанням рішень судів, аргументовано необхідність концентрації в органах системи правосуддя функцій щодо відправлення правосуддя, виконання судових рішень та контролю за таким виконанням, оскільки ці функції є складовими частинами єдиного процесу поновлення порушеного права особи.
У кваліфікаційній праці набули також подальшого розвитку наукові положення про необхідність розширення можливостей для підвищення процесуальної активності суду на даному етапі розвитку цивільного судочинства; потребу широкого залучення громадян до здійснення судочинства як засобу, що сприятиме підвищенню рівня загальної довіри до системи правосуддя та створенню передумов для утвердження справедливості в суспільстві. Виходячи з цього, автором обґрунтовано необхідність подальшого удосконалення правил здійснення судочинства у цивільних справах. Серед іншого, аргументовано доцільність впровадження в Україні змішаної моделі цивільного судочинства, передбачивши право сторін спору на власний розсуд обирати формат відправлення правосуддя – професійним суддею чи судом присяжних, одночасно визначивши, що вирішення спору професійним суддею здійснюється за слідчим принципом; вирішення спору судом присяжних – змагальним. Дисертація також містить ряд додаткових пропозицій стосовно внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України.
Дата реєстрації
2026-10-19
Додано/оновлено в НРАТ
2026-10-19 / 2026-10-19
