Реєстраційний номер
0826U005516, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
26-11-2026
Статус
Запланована
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Назва роботи
Правове регулювання політики Європейського Союзу у сфері ядерної енергетики
Здобувач
Геник Дмитро Володимирович,
Керівник Брацук Іван Зіновійович
Опонент Трагнюк Олеся Янівна
Опонент Ковальчук Тетяна Григорівна
Рецензент Юркевич Юрій Миколайович
Рецензент Сеник Святослав Володимирович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Львівський національний університет імені Івана Франка
Опис
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню правового регулювання політики Європейського Союзу у сфері ядерної енергетики в контексті сучасних кліматичних, безпекових і геополітичних викликів. Актуальність роботи зумовлена зростанням ролі атомної енергетики у забезпеченні енергетичної безпеки, декарбонізації економіки, стабільності енергопостачання та зменшенні залежності держав від викопного палива. Особливого значення набуває переосмислення міжнародно-правових і європейських механізмів ядерної безпеки в умовах повномасштабної агресії російської федерації проти України та створення безпрецедентних загроз для ядерних об’єктів.
У роботі простежено розвиток ядерної енергетики від відкриття ядерного поділу і військового використання атома до формування системи мирного застосування ядерної енергії. Визначено особливості міжнародно-правового регулювання ядерної сфери, зумовлені подвійною природою ядерних технологій. Проаналізовано становлення та діяльність Міжнародного агентства з атомної енергії, його структуру, функції й механізми реагування на загрози ядерній безпеці. Доведено недостатність наявних міжнародно-правових інструментів для ефективного реагування на збройні напади проти ядерних установок і обґрунтовано потребу реформування режиму міжнародної ядерної безпеки.
Центральне місце займає дослідження правового режиму ядерної енергетики в Європейському Союзі. Розкрито зміст і значення Договору про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії 1957 року, визначено його місце у системі установчих договорів ЄС та взаємозв’язок із Договором про Європейський Союз і Договором про функціонування Європейського Союзу. Встановлено, що правове регулювання ядерної енергетики одночасно ґрунтується на кількох установчих договорах. Проаналізовано співвідношення їхніх положень, практику Суду ЄС, систему вторинного права, акти м’якого права та міжнародні договори, що формують правовий порядок ЄС у ядерній сфері.
З’ясовано особливий правовий статус Євратому як автономного інтеграційного утворення, що функціонує через інституційну систему ЄС. Досліджено його компетенцію, дослідницько-навчальний мандат, інвестиційні механізми, інформаційний обмін, стандарти захисту населення від іонізуючого випромінювання, систему гарантій мирного використання атомної енергії та політику постачання ядерних матеріалів. Виявлено тенденцію до розширювального тлумачення Судом ЄС компетенцій Євратому у сфері радіаційної та екологічної безпеки. Обґрунтовано, що екологічний вимір його діяльності є закономірним наслідком комплексного характеру радіаційного ризику. Визначено зростання ролі Агентства з постачання Євратому у диверсифікації паливного ринку та зменшенні залежності ЄС від російських ядерних матеріалів і послуг.
У дисертації проаналізовано моделі правового регулювання ядерної енергетики у Франції, Німеччині та Польщі. Показано, що держави-члени ЄС зберігають значну автономію у формуванні національного енергетичного балансу, унаслідок чого їхні підходи істотно відрізняються. Франція та Німеччина визначені як приклади полярних моделей ядерної політики, тоді як Польща розглядається як держава, що формує власну ядерно-енергетичну систему, законодавчу базу, дозвільні процедури, інституційну архітектуру та режим відповідальності.
Окрему увагу приділено розвитку ядерного права України, системі державних органів, дозвільному регулюванню, ядерній і радіаційній безпеці, поводженню з радіоактивними відходами, зняттю ядерних установок з експлуатації та відповідальності за ядерну шкоду. Виявлено надмірне делегування нормотворчих повноважень органам виконавчої влади, суперечності понятійного апарату, недостатню незалежність ядерного регулятора та прогалини у регулюванні глибокого геологічного захоронення радіоактивних відходів.
Систематизовано процес наближення законодавства України до ядерного acquis Євратому та запропоновано його періодизацію у три етапи. Доведено, що відповідність українського законодавства праву Євратому є необхідною умовою європейської інтеграції й підвищення рівня ядерної безпеки. Водночас чинне європейське регулювання переважно орієнтоване на мирний час і не враховує повною мірою загроз, пов’язаних із воєнними діями.
Дата реєстрації
2026-10-26
Додано/оновлено в НРАТ
2026-10-26 / 2026-10-26
