Реєстраційний номер
0826U005525, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
21-06-2023
Статус
Захищена
Назва роботи
Фортепіанно-виконавська творчість як процес інтерпретації у світлі теорії художньої цілісності
Здобувач
.У Юйян ..,
Керівник Самойленко Олександра Іванівна
Опонент Чеботаренко Ольга Валеріївна
Опонент Северинова Марина Юріївна
Рецензент Овсяннікова-Трель Олександра Андріївна
Рецензент Грібінєнко Юлія Олександрівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Одеська національна музична академія імені А.В. Нежданової
Опис
У дослідженні розвивається холістичний підхід до фортепіанно-виконавської творчості, визначаються інваріантні і динамічні сторони фортепіанно-виконавської інтерпретації.
Головною метою постає розкриття своєрідності інтерпретативних детермінант семантичної цілісності фортепіанно-виконавської творчості; предметом дослідження є технологічні та семантичні умови, властивості, творчо-методичні якості фортепіанної творчості як художньо-концептуальної сфери музичного виконавства.
У Розділі 1 визначаються загальнотеоретичні аспекти явища цілісності в музиці, висвітлюються видові та іманентно-жанрові критерії вивчення музично-виконавської інтерпретації, своєрідність технологічних і стильових детермінант фортепіанного виконавства. В змісті Розділу 1 відкривається значення холістичності, як якісного показника музичної формотворчості, у проекції на процес та смислові результати виконавської інтерпретації. Доводиться, що у пошуках цілісності власного творчого задуму, як смислової, інтерпретатор повинен враховувати усі технологічні та образні складові, стильові особливості не лише даного твору, а й процесу художньої комунікації у цілому.
Виявляється наступне: семантика звучання, зокрема фортепіанного, як цілісний феномен, виростає з усієї сукупності вимог інтерпретатора до тексту твору як до передумов власного самоздійснення у звучанні, у діалозі з інструментом, котрий стає принципово важливою частиною звуко-смисло-породжуючого процесу; художня цілісність для музиканта-виконавця – це створення успішного особистісно-смислового резонансу з образним полем твору та слуховою свідомістю реципієнтів, коли звучання інструменту сприймається як повідомлення, що йде не лише до Над-адресату, але й від нього також, тобто піднімається до найвищої точки діалогу і, оновлене, повертається до творчого музично-виконавського кола, в якому разом існують усі учасники художньої комунікації, і реальні, і умовні, метафізічні; поняття про художню цілісність сприяє визначенню специфіки музично-виконавської творчості та художнього призначення виконавської інтерпретації остільки, оскільки дана інтерпретація придбає власну специфічну художню цінність та цілісність; розглядаються видові та іманентно-жанрові критерії щодо завершеності та повноти, також оригінальності музично-виконавської інтерпретації, виявляється своєрідність технологічних і стильових детермінант фортепіанного виконавства.
Також розвивається цілісний підхід до музичного семіозису як системного та континуального, водночас зсередини структурованого та динамічного явища.
Розділ 2 розкриває значення моторності як класичної ігрово-рухової основи фортепіанного виконавства; визначає семантичні складові й показники фортепіанного звучання у творчості музичних майстрів романтичної доби; пояснює механізм синтезу історичного та індивідуально-стильового начал у фортепіанній творчості. Його аналітичний напрям дозволяє визначати природу фортепіанної виконавської інтерпретації як репрезентації авторського концепту у трьох основних вимірах: як романтичного виконавського мислення, на прикладі творчості Ф. Шопена; як неокласичного стильового явища, на матеріалі творів С. Рахманінова; як діалогічного постромантичного стилетворчого феномена.
Матеріал Розділу 2 дозволяє обґрунтовувати актуальність епістемологічного, у його єдності з феноменологічним, вивчення фортепіанної виконавської творчості. У зв'язку з цим виявляється необхідність поглиблення теоретичних уявлень про виконавську інтерпретацію в контексті оновленої теорії пізнання – пізнавально-оцінних проекцій людської свідомості в музиці й за допомогою музично-мовних засобів. Визначення фортепіанного виконавства як цілісного творчого феномена спонукає до розгляду історико-текстологічних передумов розвитку фортепіанного стилю, в його історичному вимірі, але також і в особистісному інтерпретативному плані.
Наукова новизна дисертації визначається, зокрема, тим, що вперше створені передумови теоретичного й аналітико-текстологічного визначення фортепіанно-виконавської інтерпретації як холістичного семантичного феномена, що володіє іманентними виразно-значеннєвими властивостями; запропонований концептуальний підхід до процесу музично-виконавської інтерпретації; виділені головні передумови та умови формування семантики фортепіанного звучання від бароково-класицистської доби до імпресіоністської. У роботі уточнюються й отримують подальший розвиток поняття художнього концепту в контексті фортепіанно-виконавської творчості; характеристики інтерпретації в музиці як холістичної категорії.
Хронологічні границі дослідження обумовлені головним історичним періодом становлення й розвитку фортепіанного виконавства та його інтерпретативних складових, ведуть від XVIII століття до початку XX століття.
Дата реєстрації
2026-10-29
Додано/оновлено в НРАТ
2026-10-29 / 2026-10-29
