Реєстраційний номер
0826U005557, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
05-11-2026
Статус
Запланована
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Назва роботи
Розвиток комунікативної компетентності публічного службовця в умовах кризових ситуацій в Україні
Здобувач
Никитюк Богдан Михайлович,
Керівник Халецький Андрій Вікторович
Опонент Васильєва Олександра Іллівна
Опонент Дрешпак Валерій Михайлович
Опонент Шульга Анастасія Алімівна
Рецензент Дрозд Тетяна Михайлівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Комунальний заклад вищої освіти "Вінницька академія неперервної освіти"
Опис
В умовах безпрецедентних викликів, з якими стикається Україна (воєнний стан, нестабільна геополітика, гібридні загрози), система, яку репрезентує публічне управління, потребує швидкої адаптації. Сучасне інформаційне суспільство диктує нові вимоги: ефективна комунікація виступає стратегічним ресурсом, що дозволяє підтримувати довіру та гарантувати, що безпека держави залишається пріоритетом. Кожен орган влади, як і загалом публічна служба, потребує трансформацій, де оптимізація управлінських процесів стає запорукою успіху. Сучасний публічний службовець повинен проявляти лідерство, мати розвинений емоційний інтелект та високу психологічну культуру. Даний контекст зумовлює нагальну потребу в науковому обґрунтуванні підходів, що забезпечать розвиток такого явища як комунікативна компетентність, а також модернізують такі сфери як освіта та навчання управлінців. Досягти цього дозволяє цифровізація та впровадження інноваційних механізмів, що формують електронне врядування, як на центральному рівні, так і на базовому рівні, де функціонують територіальні громади.
Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних положень та розробка методичних і практичних рекомендацій щодо трансформації механізмів професійного розвитку комунікативної компетентності публічних службовців в умовах кризових ситуацій в Україні шляхом впровадження міжнародного досвіду, цифровізації й адаптації кращих практик публічного управління до українських реалій.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять фундаментальні положення теорії публічного управління. Для вирішення поставлених завдань застосовано комплекс методів: аналіз і синтез (для узагальнення теоретичних підходів), порівняльний аналіз (для зіставлення міжнародних практик), структурно-системний підхід та діалектичний метод (для класифікації кризових ситуацій і розробки моделей), контент-аналіз (для вивчення нормативно-правової бази), а також моделювання (для розробки короткострокової програми підвищення кваліфікації).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці комплексного підходу до розвитку комунікативної компетентності публічних службовців в умовах кризових ситуацій, що поєднує аналіз правових засад, адаптацію міжнародних практик і створення нових методик навчання.
Вперше запропоновано та обґрунтовано авторську концептуалізацію еволюції комунікативної компетентності публічного службовця (від інструментально-нормативного до стратегічного рівня суспільно-державної взаємодії); доведено її трансформацію у стратегічний інструмент інституційної модернізації - в умовах гібридних загроз ця компетентність діє як інституційний «соціальний амортизатор», а публічний службовець перетворюється на фасилітатора діалогу та співтворця суспільної довіри; шляхом контент-аналізу описано процеси дискурсивної трансформації підходів до кризових комунікацій та виявлено інституційний часовий лаг (запізнення) у системі професійної освіти щодо реагування на ці виклики.
Удосконалено структурно-компонентну модель професійного розвитку комунікативної компетентності, яка цілеспрямовано адаптована до умов кризових ситуацій (інтегрує когнітивний, емоційний і поведінковий домени) та доводить нестатичний, динамічний характер трансформації цих компонентів.
Удосконалено класифікацію кризових ситуацій із врахуванням специфіки комунікаційної діяльності публічних службовців, а також механізми трансформації публічного управління шляхом цифровізації через обґрунтування комплексу інноваційних інструментів (комунікативного аудиту, дата-аналітики, ШІ-моделювання, LMS-платформ та рефлексивних цифрових кейс-методів).
Набули подальшого розвитку системне обґрунтування нормативно-правових засад антикризових комунікацій (доведено їхню інституціоналізацію в межах політики національної стійкості та безпеки) та прикладні засади безперервної освіти управлінських кадрів завдяки розробці авторської короткострокової програми підвищення кваліфікації, яка виступає науково обґрунтованою інституційною відповіддю на виявлений дискурсивний часовий лаг.
У першому розділі – «Теоретико-методологічні засади дослідження комунікативної компетентності публічного службовця та кризових ситуацій» – узагальнено наукові підходи до сутності комунікативної компетентності та досліджено еволюцію цього феномену (від володіння базовими мовленнєвими навичками до стратегічного інструменту інституційної модернізації). Здійснено комплексний аналіз природи кризових ситуацій та удосконалено їх класифікацію у публічному управлінні (за масштабом, походженням, прогнозованістю). На основі контент-аналізу базових нормативно-правових актів України (стратегій національної, інформаційної, екологічної безпеки тощо) доведено системну інституціоналізацію комунікативної компетентності в публічному управлінні як ключового механізму забезпечення національної стійкості та суспільної довіри, а також антикризового управління, зокрема під час дії воєнного стану.
Дата реєстрації
2026-11-02
Додано/оновлено в НРАТ
2026-11-02 / 2026-11-02
