Дисертація доктора філософії. Святненко Максим Олегович. Адміністративно-правові засади організації та функціонування індустріальних парків

Реєстраційний номер

0826U005562, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

11-12-2026

Статус

Запланована   Чому дисертація має статус "Запланована"?

Назва роботи

Адміністративно-правові засади організації та функціонування індустріальних парків

Здобувач

Святненко Максим Олегович,

Керівник Ладиченко Віктор Валерійович
Опонент Островський Сергій Олександрович
Опонент Чорна Вікторія Григорівна
Рецензент Гулак Олена Василівна
Рецензент Калмикова Олена Вікторівна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Опис

Дисертацію присвячено встановленню особливостей адміністративно-правового регулювання створення і діяльності індустріальних парків та їх місця у сучасній правовій системі України, визначенню адміністративно-правових засад організації і функціонування індустріальних парків у контексті публічно-управлінських відносин та при взаємодії суб’єктів публічного фінансування та міжнародної фінансової допомоги індустріальним паркам, а також аналізу зарубіжних підходів, прийнятих у державах-членах Європейського Союзу, щодо встановлення правових засад діяльності індустріальних парків як особливої території. Здійснено класифікацію інструментів адміністративно-правового регулювання. Визначено, що це конкретні юридичні засоби, важелі та публічні процедури, за допомогою яких уповноважені органи (Мінекономіки, ДПС, ДМС, органи місцевого самоврядування) здійснюють регуляторний, стимулюючий та контрольний вплив на процес створення і функціонування індустріальних парків. Такі інструменти запропоновано розділити на наступні групи: нормативні інструменти; адміністративно-процедурні інструменти; інструменти фінансово-правового стимулювання; адміністративно-договірні інструменти: контрольно-наглядові та моніторингові інструменти. У дослідженні встановлено, що ефективне функціонування індустріального парку ґрунтується на взаємодії трьох ключових суб’єктів: ініціатора створення, керуючої компанії та учасників (резидентів) парку, взаємозв’язок між якими регламентується законодавчо й оформлюється на договірній основі. Проаналізовано адміністративно-правовий статус суб’єктів та встановлено, що ініціатор створення індустріального парку виконує базові організаційні, концептуальні, науково-технічні та фінансово-аналітичні функції, формує стратегічні орієнтири розвитку парку і здійснює контроль за діяльністю керуючої компанії, зокрема, через субординаційні відносини в апараті управління, звітності, направлення вимог про усунення порушень та притягнення до відповідальності за завдані збитки. Керуюча компанія, своєю чергою, виконує провідну оперативну роль у системі управління індустріальним парком: вона відповідає за реалізацію бізнес-плану, розподіл ресурсів, залучення учасників, облаштування території, підтримку інфраструктури та здійснення представницьких функцій. Саме від професійної спроможності керуючої компанії, прозорості її діяльності та ефективної взаємодії з ініціатором створення і зовнішніми партнерами залежить успішність парку в реалізації його статутної місії. У цьому контексті наголошується на необхідності посилення ролі керуючих компаній через механізм екологічної взаємодії суб’єктів функціонування індустріальних парків, удосконалення екологічної безпеки та енергетичної бази. Запропоновано вдосконалення механізму публічного фінансування та міжнародної фінансової допомоги індустріальним паркам, що повинно включати окремий порядок забезпечення швидшого старту нових індустріальних парків, з мінімальним пакетом вимог на початковій стадії (наприклад, спрощений механізм попереднього фінансування), розмежування механізмів стимулювання шляхом закріплення дозволу паралельного функціонування обох механізмів (компенсаційного та інфраструктурного), з урахуванням обмежень воєнного стану. Додатковими кроками може бути створення спеціального Фонду розвитку індустріальних парків, посилення системи стимулів, орієнтованих на приватний сектор, запровадження більш гнучких податкових інструментів, наприклад, інвестиційного податкового кредиту або прискореної амортизації капітальних вкладень, а також спеціальних механізмів гарантування інвестицій, зокрема у співпраці з міжнародними фінансовими установами, розширення інструментів державного впливу і контролю у цій сфері.

Дата реєстрації

2026-11-03

Додано/оновлено в НРАТ

2026-11-03 / 2026-11-03