Реєстраційний номер
0826U005572, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
Статус
Запланована
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Назва роботи
Обгрунтування запровадження проєктів «Безпечне місто» на державному рівні в Україні
Здобувач
Пустовіт Олексій Борисович,
Керівник Федоренко Тетяна Вікторівна
Опонент Вольська Олена Михайлівна
Опонент Споришев Костянтин Олександрович
Рецензент Дабіжа Віра Василівна
Рецензент Кадлубович Тетяна Іванівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Заклад вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"
Опис
Дисертацію присвячено розробленню та обґрунтуванню теоретико-методичних положень та практичних рекомендацій щодо запровадження проєктів «Безпечне місто» на державному рівні в Україні.
Запровадження концепції та проєктів «Безпечне місто» на державному рівні в Україні обґрунтовується потребою у створенні цілісної, цифрової та адаптивної системи публічної безпеки, особливо в умовах воєнного стану та повоєнної відбудови.
Цифрові технології (відеоспостереження, аналітика великих даних, геоінформаційні системи) перетворюють міську інфраструктуру з потенційної мішені на стійку систему, здатну протистояти воєнним загрозам і кібератакам. Концепція розглядається як стратегічний інструмент публічного управління для моніторингу простору, раннього виявлення загроз та швидкого реагування на небезпечні ситуації.
Проєкти «Безпечне місто» реалізуються переважно на рівні окремих міст, що призводить до різного рівня технічного оснащення, несумісності баз даних і стандартів. Державний рівень дозволяє створити єдиний технічний та правовий стандарт. Централізоване фінансування та координація між МВС, СБУ, ДСНС і місцевою владою оптимізують витрати на закупівлю обладнання та програмного забезпечення.
Проєкт є каталізатором впровадження штучного інтелекту та інтернету речей в роботу правоохоронних органів та служб надзвичайних ситуацій. Автоматизована фіксація правопорушень, розпізнавання облич та номерних знаків значно знижують рівень злочинності та прискорюють розкриття злочинів.
Науковці та практики визначають «Безпечне місто» не просто як сукупність камер спостереження, а як новий стандарт державного управління, що поєднує безпеку громадян із дотриманням принципів захисту персональних даних.
Під час дослідження наукових інформаційних джерел виявлено, що категоріальна сутність проєктів «Безпечне місто» полягає в тому, що вони є комплексними організаційно-правовими та програмно-технічними системами. Ці системи об’єднують відеоспостереження, аналітику даних та взаємодію громад із поліцією задля захисту мешканців, контролю трафіку та оперативного реагування на надзвичайні події в реальному часі.
Введення військового стану докорінно змінило порядок реалізації проєктів «Безпечне місто», змістивши фокус із загальної протидії злочинності на оперативні завдання національної безпеки та оборони. Раніше такі програми координувалися переважно органами місцевого самоврядування, але тепер їхнє впровадження регулюється у тісній взаємодії з військовими адміністраціями, Силами оборони та правоохоронними органами. Головні зміни у функціонуванні та реалізації проєктів охоплюють зміну пріоритетів моніторингу, кібербезпеку, інтеграцію інтелектуальних функцій та питання фінансування.
Замість фіксації переважно дрібних правопорушень та контролю дорожнього руху, системи відеоспостереження тепер критично важливі для відстеження пересування ворожої техніки, диверсійно-розвідувальних груп, коригувальників вогню, а також для контролю за дотриманням комендантської години. Посилилися вимоги до захисту каналів зв’язку та збереження даних. Доступ до інтегрованих платформ «Безпечне місто» суворо обмежено – повний контроль мають співробітники СБУ, Національної поліції та військові. Закриваються будь-які публічні трансляції з міських камер, щоб ворог не міг оцінювати наслідки ракетних чи дронових ударів.
Обгрунтовано, що проєкти «Безпечне місто» є базовим елементом концепції «розумне місто» (Smart City), спрямованим на створення комфортного та захищеного середовища для мешканців українських міст.
Висвітлено, що людиноцентричність і партисипативність перетворюють систему «Безпечне місто» з технічного нагляду на функціонуючий простір спільної безпеки. Людиноцентричність у концепції «Безпечне місто» орієнтована на захист прав, доступніть та якість життя громадян українських міст. Партисипативність як залучення громадян до управління міста охоплює такі напрями, як участь жителів міст у обговоренні розташування камер чи освітлення, локальні ініціативи для покращення безпеки районів міст, використання цифрових сервісів та додатків для швидкого реагування на проблеми та комунікації з комунальними службами.
Досліджено, що проблеми впровадження європейської моделі світового досвіду запровадження проєктів «Безпечне місто» в Україні полягають у залежності від окремих масових закордонних виробників апаратного забезпечення, недостатньому обсязі фінансування на рівні окремих міст в умовах воєнного стану, ризики порушення прав громадян на приватність через недосконалість законодавчого поля щодо регулювання біометричних даних.
Доведено, що впровадження концепції «Безпечне місто» в Україні спирається на передовий світовий досвід. Воно передбачає створення інтегрованих систем відеоспостереження з аналітикою, авторозпізнаванням номерів, сенсорами моніторингу довкілля та єдиними операційними центрами реагування для таких міст як Київ, Дніпро, Харків та Одеса.
Дата реєстрації
2026-11-03
Додано/оновлено в НРАТ
2026-11-03 / 2026-11-03
