Дисертація доктора філософії. Кочержук Денис Васильович. Український звукозапис кінця ХХ – першої чверті ХХІ ст.: історико-культурні передумови, систематика, технології

Реєстраційний номер

0826U005575, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

09-11-2026

Статус

Запланована   Чому дисертація має статус "Запланована"?

Назва роботи

Український звукозапис кінця ХХ – першої чверті ХХІ ст.: історико-культурні передумови, систематика, технології

Здобувач

Кочержук Денис Васильович,

Керівник Горбунова Ірина Валеріївна
Опонент Бермес Ірина Лаврентіївна
Опонент Скрипнік Людмила Миколаївна
Рецензент Александрова Оксана Олександрівна
Рецензент Богданова-Дашак Ірина Вікторівна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського Національної академії наук України

Опис

Дисертаційна робота присвячена комплексному аналізу українського звукозапису як культурної практики кінця ХХ – першої чверті ХХІ ст. в єдності трьох аспектів: генези, систематизації та технологічних трансформацій. Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена необхідністю: 1) заповнення лакун у вивченні малодосліджених проблем українського звукозапису, особливо на сучасному етапі його розвитку, який є адзвичайно динамічним і ще не отримав достатньо глибокого та всебічного наукового осмислення; 2) осмислення форм існування/функціонування вітчизняного звукозапису крізь призму загальнокультурних процесів в Україні та світі. Мета роботи – розглянути український звукозапис кінця ХХ – першої чверті ХХІ ст. в аспектах ґенези, систематизації та технологічних трансформацій, зосередившись на виявлення ролі звукозапису у збереженні та репрезентації вітчизняної музичної спадщини. Для дослідження представленої проблематики охоплено різноаспектну джерельну базу: як власне аудіовізуальні джерела – записи вітчизняної народної, академічної та естрадної музики на фоновалики, грамофонні платівки, магнітофонні бобіни, касети, компакт-диски та цифрові файли, так і письмові – друковані й електронні дискографічні каталоги, а також мемуарна література, музична і культурологічна періодика, нормативно-правові документи, що стосуються галузі звукозапису.Теоретичну базу дослідження структуровано за двома блоками: фундаментальні наукові праці з культурології, історії музики, українського фольклору, академічної культури та естрадного мистецтва, що формуютьзагальний культурно-мистецький контекст еволюції вітчизняного звукозапису; і вузькоспеціалізована наукова й методична література власне з питань звукозапису – його історії, дискографії, технологій, проблем звукорежисури тощо.Осмислення сучасного українського звукозапису як комплексно-цілісного явища, виявлення його історичних коренів, вивчення та визначення його художніх і технологічних аспектів зумовило застосування в роботі наступних методів: 1) історико-генетичного – в дослідженні еволюції українського звукозапису і причинно-наслідкових зв’язків його розвитку; 2) аналізу і синтезу – у вивченні й узагальнені джерельного матеріалу; 3) компаративного – у здійсненні порівняльних студій в Україні, на теренах СРСР, країнах Західної Європи та Американського континенту; 4) структурно-функціонального – у вивченні основних функцій звукозапису у культурі і мистецтві; 5) комплексного – у дослідженні українського звукозапису з використанням даних різних дисциплін, як гуманітарних (культурологія, історія української музики, етномузикологія, музична акустика тощо), так і технічних (технології звукозапису, музична інформатика тощо); 6) системного підходу – у характеристиці українського звукозапису як цілісної й водночас диференційованої на ряд галузей культурної практики. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в українській гуманітаристиці систематизовано сукупність фонографічних матеріалів у галузях народної, академічної та популярної музики; запропоновано авторську періодизацію історії звукозапису, що відображає іманентні закономірності цього явища і водночас враховує основні тенденції розвитку української музичної культури від кінця ХІХ до початку ХХІ ст., а також історичні, соціологічні, загальнокультурні чинники; здійснено комплексний ультурологічний аналіз вітчизняного звукозапису в єдності його генетичного, систематичного та технологічного аспектів. Уточнено й обґрунтовано роль звукозапису у збереженні та популяризації національної музичної культури. Набули подальшого розвитку питання аналізу й осмислення технологічної складової українського звукозапису в його синхронному та діахронному зрізах. Теоретичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання для подальших досліджень у низці суміжних гуманітарних і технічних галузей, зокрема: сучасної української музичної культури кінця ХХ – початку ХХІ ст.; соціології культури і мистецтва; досліджень звукозапису як явища масової комунікації; вивчення звукозапису як інструменту, що формує сучасну культуру та мистецтво, у т. ч. як технології впливають на створення, поширення та збереження музики/відео. Результати дослідження можуть стати у пригоді як при підготовці вітчизняних історичних, культурологічних, музикознавчих, технічних енциклопедичних видань, так і при написанні курсових, бакалаврських, магістерських та дисертаційних досліджень, присвячених проблемам звукозапису. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх тзастосування: 1) в діяльності студій звукозапису, продюсерських центрів, музичних видавництв задля удосконалення художніх та технічних процесів; 2) для підготовки лекційних і практичних занять викладачами, при виконанні творчих проєктів та ін. практичних завдань здобувачами вищої освіти за спеціалізаціями «Аудіовізуальне мистецтво та виробництво», «Музичне мистецтво», «Перформативне мистецтво», «Культурологія та музеєзнавство».

Дата реєстрації

2026-11-04

Додано/оновлено в НРАТ

2026-11-04 / 2026-11-04