Дисертація доктора філософії. Ратушняк Володимир Володимирович. Інституціональний розвиток громадянського суспільства в умовах демократичної трансформації України

Реєстраційний номер

0826U005593, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

06-11-2026

Статус

Запланована   Чому дисертація має статус "Запланована"?

Назва роботи

Інституціональний розвиток громадянського суспільства в умовах демократичної трансформації України

Здобувач

Ратушняк Володимир Володимирович,

Керівник Філіппова Вікторія Дмитрівна
Опонент Плющ Руслан Миколайович
Опонент Малахова Тетяна В`ячеславівна
Рецензент Семко Майя Іванівна
Рецензент Кухарчук Петро Михайлович

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Комунальний заклад вищої освіти "Вінницька академія неперервної освіти"

Опис

У дисертаційному дослідженні вирішено актуальне науково-прикладне завдання, що полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні та розробленні концептуально-прикладних засад інституціонального розвитку громадянського суспільства в умовах демократичної трансформації України, воєнних викликів і повоєнного відновлення. Актуальність роботи зумовлена необхідністю переходу від епізодичної громадської участі, кризової мобілізації та компенсаторної активності організацій громадянського суспільства до сталої, відтворюваної та результативної системи взаємодії громадянського суспільства з органами публічної влади. Відповідно до мети дослідження узагальнено генезу наукових підходів до розуміння громадянського суспільства та уточнено зміст ключових понять у публічно-управлінському вимірі; обґрунтовано критерії, детермінанти й рівні інституціонального розвитку громадянського суспільства; розкрито структурно-функціональні засади взаємодії публічної влади та громадянського суспільства; проаналізовано трансформацію інституційно-правового середовища в умовах воєнного стану; оцінено інституційну спроможність і стійкість організацій громадянського суспільства; систематизовано асиметрії, інституційні бар’єри та ризики взаємодії громадянського суспільства з органами публічної влади; узагальнено зарубіжні моделі й постконфліктні практики взаємодії; визначено межі й критерії їх адаптації до умов України; розроблено концептуальну модель публічно-управлінського забезпечення інституціонального розвитку громадянського суспільства та обґрунтовано організаційно-процедурне забезпечення її реалізації в системі демократичного врядування. У першому розділі «Теоретичні засади інституціонального розвитку громадянського суспільства в умовах демократичної трансформації» обґрунтовано, що громадянське суспільство не може розглядатися лише як сукупність громадських організацій, волонтерських ініціатив або окремих форм громадської активності. Його розкрито як складну сферу автономної колективної дії, що через асоціації, мережі, публічну комунікацію, громадський контроль, адвокацію, експертизу та співвиробництво публічної цінності вступає у врегульовану взаємодію з інституціями публічної влади. Доведено, що в умовах демократичної трансформації громадянське суспільство набуває значення не зовнішнього щодо держави сектору, а автономного учасника демократичного врядування, від спроможності якого залежать легітимність публічних рішень, якість зворотного зв’язку, суспільна довіра, громадський контроль і результативність публічної політики. Уточнено зміст поняття «інституціональний розвиток громадянського суспільства», яке запропоновано розуміти як залежний від попередньої траєкторії безперервний процес якісної зміни формальних і неформальних правил, організаційних та мережевих спроможностей, способів взаємодії з публічною владою і суспільної легітимації, завдяки якому автономна колективна дія стає відтворюваною, підзвітною, адаптивною та здатною впливати на публічні рішення, контролювати здійснення влади і співтворити публічну цінність. Обґрунтовано критерії такого розвитку: автономність, відтворюваність, представницьку легітимність, адаптивність і публічну дієвість. Систематизовано детермінанти інституціонального розвитку громадянського суспільства, до яких віднесено історико-траєкторні, політико-правові, соціокультурно-суб’єктні, організаційно-ресурсні, територіально-інфраструктурні, процедурно-реляційні та контекстно-безпекові чинники. Розкрито багаторівневу архітектуру інституціонального розвитку, що охоплює мікро-, організаційний, міжорганізаційний, територіальний, національний і наднаціональний рівні. У роботі доведено, що взаємодія публічної влади та громадянського суспільства має розглядатися як структурно-функціональний і циклічний процес. Його зміст полягає не лише у проведенні консультацій або інформуванні громадськості, а у перетворенні суспільного внеску на публічне рішення, ресурсне забезпечення, виконання, оцінювання результату й подальше коригування політики. Запропоновано принцип структурно-функціональної конгруентності, відповідно до якого кожна демократично необхідна функція громадянської участі повинна мати відповідний структурний носій, а кожен створений канал взаємодії – чітко визначені функцію, повноваження, процедуру й відповідального суб’єкта. У другому розділі «Стан, динаміка та проблеми інституціонального розвитку громадянського суспільства в Україні в умовах воєнного стану» встановлено, що розвиток громадянського суспільства України у 2022–2026 роках не набув ані суто регресивної, ані послідовно висхідної траєкторії. Його визначальною ознакою стала вибіркова інституціоналізація, за якої правила, необхідні для оборонної, волонтерської, гуманітарної та цифрової мобілізації, формувалися швидше, ніж універсальні гарантії змістовної участі, інформаційної відкритості, мотивованого реагування та простежуваного врахування громадських пропозицій.

Дата реєстрації

2026-11-06

Додано/оновлено в НРАТ

2026-11-06 / 2026-11-06