Реєстраційний номер
2021U000067, Матеріали видань та локальних репозитаріїв
Категорія
Назва роботи
НОВА УКРАЇНСЬКА ШКОЛА Й ІМПЕРАТИВИ ЯКОВА ФЕОФАНОВИЧА ЧЕПІГИ
Автор
Шуляр Василь Іванович
Shuliar Vasyl
Дата публікації
29-04-2021
Постачальник інформації
Вересень №2-3((85-86)) 2020
Першоджерело
https://september.moippo.mk.ua/index.php/sept/article/view/73
Видання
Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
Опис
Автором статті зроблено спробу щодо виявлення педагогічних імперативів спадщини Я. Ф. Чепіги для врахування їх у побудові сучасного освітнього процесу. З’ясовано дефініції до понять «імператив», «види імперативів», «педагогічний імператив», «методичний імператив», «методичний імператив суб’єктів літературної освіти». Автор демонструє, що усвідомлення уроків минулого допоможе вибудувати майбутнє. Один із продуктивних шляхів – дослідження педагогічних персоналій. Серед таких персоналій виокремлено постать Якова Феофановича Чепіги.
Спадщина Якова Чепіги стала предметом розгляду небагатьох дослідників. Спадщину Я. Чепіги досліджували: Лідія Ніколенко, Лариса Березівська, Ольга Сухомлинська та ін.
У статті представлено розуміння поняття «імператив», «екологічний імператив» та запропоновано узагальнювальну таблиця і відповідні дефініції. Визначено види екологічного мислення: наочно-дійове; наочно-образне; словесно-логічне. Учені розставляли акценти по-різному. Ці акценти узгоджуються з позицією Іммануїла Канта: категоричний і гіпотетичний імператив як різні характеристики сторін людського духу, стану, поведінки. Аналіз праць дає можливість вибудувати власне розуміння цих понять. Категоричні імперативи – це норми й приписи, які безпосередньо визначають професійну поведінку педагогів або суб’єктів освітнього процесу взагалі і не можуть бути змінені на власний розсуд. Гіпотетичні імперативи – це норми і приписи, що діють лише тоді, коли суб’єкти освітнього процесу домовляються між собою про інший порядок урегулювання стосунків між суб’єктами/об’єктами співпраці як обов’язкові.
Об’єднувальним для цих двох понять є поняття «норма». Робочий варіант визначення подаємо в такому варіанті: педагогічна норма – це чітке й загальновизнане правило поведінки суб’єктів освітнього процесу, що регулюється нормативно-правовими документами та домовленостями між громадськими або/і науковими організаціями/ товариствами через узгодженість педагогічних дій, консенсус їхніх положень і визначається ними як обов’язкове. Запропоноване визначення містить складові категоричних і гіпотетичних імперативних норм.
Логіко-семіотична модель «Еколого-етична стратегія формування нооосвітнього ландшафту» відповідає ноологічній стратегії та її елементам (тілесна складова (тіло) – психічна складова (душа) – духовна складова (дух); кордоцентрична стратегія (людина – усесвіт – культура); ноосферно-екологічна стратегія (здоров’язбережувальна складова – природовідповідна складова – екологічна складова). А також узгоджується з «Імперативами Нової української школи» та «Ґрунтовними принципами нормальної школи» Я. Ф. Чепіги.
Підсумковою працею для Якова Чепіги, де викладено роздуми, ідеї, напрацювання, досвід, став «Проект української школи» (1913). Власне в цьому програмовому документі-праці містяться твердження про запровадження природної школи, яка сприятиме духовному розвитку з урахуванням народної культури; сформульовані основні вимоги до нової української школи. Принципи побудови співпраці з суб’єктами освіти у працях Я. Чепіги та концепції «Нова українська школа» сповідують людиноцентризм: дитино- й учителецентризм. Співпраця суб’єктів освіти передбачає партнерські стосунки вчителів, дітей, батьків, громади.
Перспективним, на думку автора, є виокремлення зі спадщини Якова Феофановича Чепіги імперативів національного виховання, підготовки вчителя, підручникотворення та ін.
Додано/оновлено в НРАТ
2022-07-12
