Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 2104U000847, Матеріали видань та локальних репозитаріїв Категорія Монографія Назва роботи Соціальна держава: проблеми загальної теорії: монографія Автор Панкевич О.З.Pankevych O.Z. Дата публікації 01-01-2004 Постачальник інформації Львівський державний університет внутрішніх справ Першоджерело http://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/432 Видання ЛЮІ МВСУ Опис Монографія присвячена дослідженню сутності, завдань, ознак та різновидів соціальної держави. Проведений аналіз сучасної наукової літератури (в першу чергу – української та російської) з проблематики такої держави та відповідної державно-юридичної практики дозволив виділити три основні, системно взаємопов’язані між собою „блоки” завдань, вирішувати які покликана соціальна держава. Перший із них – це створення юридичних та фактичних умов для самостійного забезпечення працездатним індивідом гідного життя для себе та для своїх близьких, а також здійснення державою заходів щодо підтримки непрацездатних верств населення принаймні на рівні прожиткового мінімуму. Другий „блок” завдань – забезпечення реальних гарантій здійснення економічних, соціальних і культурних прав усіх громадян. Третій „блок” включає вжиття заходів, спрямованих на мінімізацію невиправданих соціально-економічних відмінностей між членами суспільства, на стримування надмірного майнового розшарування населення, на зміцнення соціального миру та єдності народу. В результаті аналізу вказаних „блоків” завдань соціальної держави обґрунтовується теза про те, що основним в їх системі є забезпечення дійових гарантій реалізації прав людини „другого покоління”. Без вирішення цього завдання неможливо виконати й інші. Тому здійсненність саме таких прав можна вважати найважливішою рисою соціальної держави. Розкриваються ознаки та функції соціальної держави. Пропонується дефініція загального поняття соціальної держави як держави, яка, маючи за економічну основу соціально орієнтоване ринкове господарство, створює всі можливі умови для реалізації економічних, соціальних і культурних прав людини, для самостійного забезпечення ініціативною та соціально відповідальною особою необхідного рівня матеріального добробуту собі та членам своєї сім’ї; гарантує кожному прожитковий мінімум задля гідного людини існування й сприяє зміцненню соціальної злагоди в суспільстві. У монографії досліджено співвідношення понять „правова держава” і „соціальна держава”. Робиться висновок про те, що соціальна держава є новим, прогресивним етапом розвитку правової держави. Підкреслюється, що і між поняттями „правова держава” і „соціальна держава”, і між принципами свободи і соціально-економічної рівності, і, нарешті, між двома „поколіннями” прав людини існують як діалектична єдність, так і – в її рамках – певні колізії, суперечності. В Україні (як і в інших постсоціалістичних країнах) розбудова соціальної держави, порівняно із розвинутими індустріальними державами Заходу, має своєю особливістю те, що відбувається вона водночас із формуванням в ній держави правової. А це, в свою чергу, вимагає ще більшої уваги до проблеми підтримання рівноваги між складовими соціальної правової держави – зокрема, між її соціально-інтервенціоністськими і правовими засадами. Проведено порівняльне дослідження основних моделей соціальної держави. Робиться висновок про те, що обов’язковим елементом формування науково-теоретичної концепції такої держави в Україні є конструювання власної моделі соціальної держави з урахуванням національних історико-політичних, соціально-економічних та ментально-психологічних особливостей. Дається характеристика предмета, метода регулювання та системно-структурного статусу соціального права як самостійної галузі права в демократичній державі соціальної орієнтації. Пропонується визначення соціального права як комплексної інтегрованої галузі об’єктивного юридичного права, котра являє собою систему юридичних норм, спрямованих на регулювання таких суспільних відносин, якими опосередковується соціальний захист людини, здійснюваний соціально-аліментарним методом. Значна увага приділена сучасним тенденціям розвитку та діяльності соціальної держави, зокрема, розширенню участі приватного бізнесу та недержавних неприбуткових організацій „третього сектору” у виконанні її функцій у гуманітарній сфері й активізації діяльності такої держави щодо забезпечення соціального партнерства. Додано в НРАТ 2026-01-29 Закрити