Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 2118U005188, Матеріали видань та локальних репозитаріїв Категорія Стаття Назва роботи Інфекційні аспекти тканин лейоматозних вузлів, видалених у жінок репродуктивного віку, хворих на лейоміому матки Инфекционные аспекты тканей лейоматозных узлов, удаленных у женщин репродуктивного возраста, больных лейомиомой матки Автор Запорожченко М. Б.Парубіна Д. Ю.Сидоренко А. В.Парубина Д. Ю.Zaporozhchenko M. B.Parubina D. Y.Sidorenko A. V. Дата публікації 01-01-2018 Постачальник інформації Одеський національний медичний університет Першоджерело https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/8334 Видання Опис Стан мікробної екології статевих органів у жінок репродуктивного віку заслуговує особливої уваги лікаря-клініциста. Інфекції статевих шляхів визнані одними з тригерних чинників міоми матки. Лейоміома матки може виникнути в результаті ураження міометрія запальними процесами. Мета дослідження – вивчити тканини з видалених міоматозних вузлів на наявність асоційованої мікробної флори у жінок репродуктивного віку, які страждають від безсимптомного або симптомного клінічного перебігу лейоміоми матки. Досліджували наявність інфекційної флори піхвового вмісту, цервікального каналу 216 жінок репродуктивного віку, хворих міомою матки та в 30 видалених міоматозних вузлах матки. У вагінальному вмісті вірус простого герпесу становив 30,6% в ІІА групі та 32,4% у групі ІІБ, Cytomegalovirus, відповідно – 27,8% та 28,7%. Chlamidia trachomatis була позитивною у 25,0% жінок ІІА групи і 26,9% – у групі ІІБ, Micoplasma hominis – 12,96% і 15,7%, Ureaplasma urealyticum – у 4,6% і 8,3%, вірус папіломи онкогенного типу – до 3,7% і 5,6% відповідно. Домінуючою інфекцією каналу шийки матки жінок репродуктивного віку, хворих міомою матки, були вірус простого герпесу у групі ІІА – 34,3% і в групі ІІБ – 38,0%, Chlamidia trachomatis – 32,4% і 37,0%, Cytomegalovirus – 33,3% і 32,4%, Micoplasma hominis – 13,9% та 17,6%, Ureaplasma urealyticum – 6,5% та 10,2%, вірус папіломи людини 16, 18 тип – 3,7% і 6,5% відповідно. У тканинах міоматозних вузлів ДНК Micoplasma hominis була виявлена в 43,3%, Chlamidia trachomatis – у 40,0%, Ureaplasma urealyticum – в 36,7%, Cytomegalovirus – 30,0%, вірус папіломи людини – у 23,3%, Сandida albicans – у 6,7% випадків спостережень. Титри Enterococcus fec., St. epidermidis в тканинах міоматозних вузлів були 108 КУО/мл. Ці збудники у піхвовому вмісті були висіяні в титрах 1010 і 105 КУО/мл відповідно. Вірусна флора в тканинах міоматозних вузлів була визначена в 1,8 раз частіше, а кількість КУО/мл 1,7 разів більше, ніж у вагінальному вмісті. Стрептококи Б, Д, стафілококи, Бактероїди, Micoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum, Chlamidia trachomatis в тканинах міоматозних вузлів визначались у середньому з частотою 32,8%, а в вагінальному вмісті – 15,7%, що в 2,1 рази більше. Частота Micoplasma hominis в тканинах міоматозних вузлів у 3 і 2,8 разів або на 28,9% і 27,6% більша, ніж заднього склепіння піхви та цервікального каналу, Ureaplasma urealyticum досліджувалася – у 5,6 і 4,4 разів або на 30,2% і 28,4%, вірус папіломи онкогенного типу 16, 18 тип – у 5,1 і 4,6 разів або на 18,8% і 18,2% відповідно. Отримані результати можуть вказувати на те, що інфекції у тканини лейоматозних вузлів могли надходити інтраканалікулярним, гематогенним, лімфогенним шляхами. Можливо, що ці інфекції перебували в організмі жінки в активній формі у минулому. В алгоритм спостереження за хворими репродуктивного віку на лейоміому матки доцільно включати бактеріологічне, ПЛР дослідження вмісту піхви, цервікального каналу, уретри в динаміці спостереження, тканин видалених лейоматозних вузлів з метою ідентифікації мікрофлори для визначення профілактики виникнення супутніх захворювань урогенітального тракту шляхом корекції біоценозу урогенітальних органів, що може сприяти запобіганню дії тригерних чинників як виникнення лейоміоми матки, так і переходу росту пухлини з простого типу у проліферативний. Состояние микробной экологии половых органов у женщин репродуктивного возраста заслуживает особого внимания врача-клинициста. Инфекции половых путей признаны одним из триггерных факторов миомы матки. Лейомиома матки может возникнуть в результате поражения миометрия воспалительными процессами. Цель исследования – изучить ткани удаленных миоматозных узлов на наличие ассоциированной микробной флоры у женщин репродуктивного возраста, страдающих бессимптомным и симптомным клиническим течением лейомиомы матки. Исследовано наличие инфекционной флоры в содержимом влагалища и цервикальном канале у 216 женщин репродуктивного возраста, больных лейомиомой матки, а также в 30 удаленных миоматозных узлах матки. В вагинальном составе вирус простого герпеса составил 30,6% в группе IIA и 32,4% в группе IIБ, Cytomegalovirus соответственно – 27,8% и 28,7%. Chlamidia trachomatis была положительной в 25,0% женщин ІІА группы и 26,9% – в группе ІІБ, Micoplasma hominis – в 12,96% и 15,7%, Ureaplasma urealyticum – в 4,6% и 8,3%, вирус папилломы онкогенного типа – в 3,7% и 5,6% соответственно. Доминирующими инфекциями цервикального канала у женщин репродуктивного возраста, больных лейомиомой матки, были вирус простого герпеса в группе IIA – 34,3% и в группе ІІБ – 38,0%, Chlamidia trachomatis 32,4% и 37,0%, Cytomegalovirus – 33,3% и 32,4%, Micoplasma hominis – 13,9% и 17,6%, Ureaplasma urealyticum – 6,5% и 10,2%, вирус папилломы человека 16, 18 тип – 3,7% и 6,5% соответственно. В тканях миоматозных узлов ДНК Micoplasma hominis была обнаружена в 43,3%, Chlamidia trachomatis – 40,0%, Ureaplasma urealyticum – в 36,7%, Cytomegalovirus – 30,0%, вирус папилломы человека 16, 18 тип – 23,3%, Сandida albicans – у 6,7% случаев. Титры Enterococcus fec., St. Epidermidis в тканях миоматозных узлов до 108 КОЕ/мл. Эти возбудители из влагалища высевались в титрах 1010 и 105 КОЕ/мл соответственно. Вирусная флора в тканях миоматозных узлов определялась в 1,8 раз чаще, а количество КОЕ/мл было в 1,7 раз больше, чем в содержимом влагалища. Стрептококки B, D, золотистый стафилококк, Бактероиды, Micoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum, Chlamidia trachomatis в тканях миоматозных узлов определялись в среднем с частотой 32,8%, а в вагинальном содержимом – 15,7%, что в 2,1 раз больше. Частота Micoplasma hominis в тканях миоматозных узлов в 3 и 2,8 раза или на 28,9% и 27,6% больше, чем из заднего свода влагалища и цервикального канала, Ureaplasma urealyticum – в 5,6 и 4,4 раз или на 30,2% и 28,4%, вирус папилломы человека онкогенного типа 16,18 – в 5,1 и 4,6 раз или на 18,8% и 18,2% соответственно. Полученные результаты свидетельствуют о том, что инфекции в тканях миоматозных узлов могли попасть интраканаликулярным, гематогенным, лимфогенным путями. Не исключено, что эти инфекции были в организме женщины в активной форме в прошлом. В алгоритм наблюдения за пациентами с лейомиомой матки в репродуктивном возрасте целесообразно включать бактериологические, ПЦР–исследования микробиоценоза влагалища, цервикального канала, уретры в динамике наблюдения, тканей удаленных миоматозных узлов с целью предупреждения возникновения сопутствующих заболеваний мочеполового тракта и коррекции биоценоза, что позволит предотвратить этиопатогенетические механизмы, такие, как возникновение миомы матки и переход опухолевого роста от простого типа в пролиферативный, что является одним из этапов патогенетически обоснованной профилактики лейомиомы матки. Додано в НРАТ 2025-11-21 Закрити