Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 2119U001383, Матеріали видань та локальних репозитаріїв Категорія Стаття Назва роботи European Experience of the State Regulation Peculiarities in Education: Case-Study of Poland, Slovenia, Czech Republic Автор Дата публікації 01-01-2019 Постачальник інформації Сумський державний університет Першоджерело http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/76717 Видання Sumy State University Опис The current vector of Ukraine's development is the Eurointegration course, which requires the transformation of domestic systems of national economy management, including such a key part of the system as education. The European educational space is characterized by common features that, in general, are unified in most of the bloc countries. Despite this, national education systems have retained their peculiarities in the course of the formation and transition to European values. In particular, the experience of individual countries such as Poland, Slovenia and the Czech Republic, which have common features with Ukraine in geographical, historical, cultural and other dimensions, is important enough to determine the general vectors to develop the national system of state regulation of education, which is in the active phase of reformation. In the article, the author considers the peculiarities of educational systems and their state regulation in the following countries of Central and Eastern Europe: Poland, Slovenia and the Czech Republic, which have common features with Ukraine and can serve as guidelines for its transformation. The study revealed the following common features that are inherent in the state regulation of education: decentralization in the management and regulation of education, the provision of significant autonomy to educational institutions, the development of lifelong learning and its support at the state level, and the establishment of a wide network of public-private partnerships. In this regard, the main models of decentralization of education management, which are widespread in the world, were investigated, including decentralization with a dominant position of the bodies of local selfgovernment and with strong autonomy of schools. Ukraine belongs to the first model, which has a number of features that were studied by the author. As a result, the need for further reform of the educational sector, which can be based on the experience of Central and Eastern Europe analyzed in the article, is indicated. Текущим вектором развития Украины является евроинтеграционный курс, согласно которому необходима трансформация отечественных систем хозяйствования национальной экономики, в том числе такого ключевого ее звена как система образования. Европейское образовательное пространство отличается общими чертами, которые в общем виде имеют унифицированный характер для большинства стран блока. Несмотря на это, национальные образовательные системы стран-членов сохранили свои особенности в ходе становления и перехода на общеевропейские ценности. В частности, опыт отдельных стран как Польша, Словения и Чехия, имеющих общие признаки с Украиной в географическом, историческом, культурном и других измерениях является достаточно важным для определения общих векторов развития отечественной системы государственного регулирования образования, которая находится в активной фазе реформирования. В статье автором рассмотрены особенности образовательных систем и их государственного регулирования в следующих странах Центральной и Восточной Европы: Польши, Словении и Чехии, имеющих общие черты с Украиной и которые могут выступать ориентирами для ее трансформации. В ходе исследования было выявлено следующие общие признаки, присущие государственном регулированию образования: децентрализация в управлении и регулировании образования, предоставления существенной автономии образовательным учреждениям, развитие образования на протяжении жизни и ее поддержка на государственном уровне, а также налаживание широкой сети государственно-частного партнерства. В связи с этим было исследовано основные модели децентрализации управления образованием, которые распространены в мире и включают децентрализацию с доминирующей позицией органов территориального самоуправления и с сильной автономией школ. Украина отнесена к первой модели и имеет ряд особенностей, которые были исследованы автором. Как итог отмечается необходимость дальнейшего реформирования образовательного сектора, что может опираться на проанализированный в статье опыт стран Центральной и Восточной Европы. Поточним вектором розвитку України є євроінтеграційний курс, що вимагає трансформації вітчизняних систем господарювання національної економіки, у тому числі такої ключової її ланки як система освіти. Європейський освітній простір відрізняється спільними рисами, що в загальному вигляді мають уніфікований характер для більшості країн блоку. Незважаючи на це, національні освітні системи країн-членів зберегли свої особливості в ході становлення та переходу на загальноєвропейські цінності. Зокрема, досвід окремих країн як Польща, Словенія та Чехія, що мають спільні ознаки з Україною у географічному, історичному, культурному та інших вимірах є достатньо важливим для визначення загальних векторів розвитку вітчизняної системи державного регулювання освіти, що знаходиться в активній фазі реформування. В статті автором розглянуто особливості освітніх систем та їх державного регулювання в наступних країнах Центральної та Східної Європи: Польщі, Словенії та Чехії, що мають спільні риси з Україною та можуть виступати орієнтирами для її трансформації. В ході дослідження було виявлено наступні спільні ознаки, що притаманні державному регулюванні освіти: децентралізація в управлінні та регулюванні освіти, надання суттєвої автономії освітнім закладам, розвиток освіти впродовж життя та її підтримка на державному рівні та налагодження широкої мережі державно-приватного партнерства. У зв’язку із цим було досліджено основні моделі децентралізації управління освітою, що поширені у світі та включають децентралізацію з домінуючою позицією органів територіального самоврядування та з сильною автономією шкіл. Україну віднесено до першої моделі, що має ряд особливостей, які було досліджено автором. Як підсумок зазначається необхідність подальшого реформування освітнього сектору, що може опиратися на проаналізований в статті досвід країн Центральної та Східної Європи. Додано в НРАТ 2025-03-24 Закрити