Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 2119U004345, Матеріали видань та локальних репозитаріїв Категорія Стаття Назва роботи Структурно–функціональний стан серця при гіпертонічній хворобі в залежності від індексу маси тіла і наявності інсулінорезистентності Автор Дата публікації 01-01-2019 Постачальник інформації Сумський державний університет Першоджерело http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/74726 Видання Чорноморський національний университет імені Петра Могили Опис Поєднання гіпертонічної хвороби з ожирінням сприяє більш швидкому просуванню пацієнта по серцево–судинному контінууму. Багато ланок в механізмах розвитку та прогресуванні гіпертонічної хвороби і ожиріння залишаються не вивченими. Уточнення взаємозв'язків основних патогенетичних факторів з показниками структурно–функціонального стану серця і судин сприятиме поглибленню знань про механізми розвитку пошкоджень основних органів–мішеней у пацієнтів із цим прогностично несприятливим коморбідним станом. Мета роботи полягала в оцінці структурно– функціонального стану серця при гіпертонічній хворобі в залежності від індексу маси тіла і наявності інсулінорезистентності. Було обстежено 174 пацієнти з гіпертонічною хворобою віком 45–55 років, які дали інформовану письмову згоду на участь у дослідженні і відповідали критеріям включення. Пацієнти були поділені на групи в залежності від маси тіла: до першої групи увійшли 40 пацієнтів з нормальною масою тіла, до 2–групи 45 з надмірною масою тіла, до 3–ї групи 47 з ожирінням I ступеня, до 4–ї групи 42 з ожирінням II ступеня. Всі групи були зіставлені за віком, статтю, стадією та ступенем гіпертонічної хвороби, функціональним класом хронічної серцевої недостатності. В результаті проведеного дослідження встановлено, що у гіпертензивних пацієнтів при відсутності достовірних різниць показників фракції викиду, зростання маси тіла асоціювалося зі збільшенням відносної товщини стінки лівого шлуночка (р<0,01), індексу маси міокарда лівого шлуночка ( р<0,05), об’єму лівого передсердя (р<0,05), кінцеводіастолічного діаметру лівого шлуночка (р<0,05) і кінцевосистолічного діаметру лівого шлуночка (р<0,05). У достовірно більшої кількості пацієнтів з інсулінорезистентністю (р<0,01) подібно до пацієнтів з ожирінням, діагностувалися ознаки діастолічної дисфункції у вигляді порушеної релаксації. Гіпертензивні пацієнти з інсулінорезистентністю мають достовірно більші кінцеводіастолічний діаметр лівого шлуночка (р<0,05), відносну товщину стінки лівого шлуночка (р<0,05)) та індекс маси міокарда лівого шлуночка (р<0,01). Сочетание гипертонической болезни с ожирением способствует более быстрому продвижению пациента по сердечно–сосудистому континууму. Многие звенья в механизмах развития и прогрессировании гипертонической болезни и ожирения остаются не изученными. Уточнение взаимосвязей основных патогенетических факторов с показателями структурно–функционального состояния сердца и сосудов способствует углублению знаний о механизмах развития повреждений основных органов–мишеней у пациентов с этим прогностически неблагоприятным коморбидным состоянием. Цель работы заключалась в оценке структурно–функционального состояния сердца при гипертонической болезни в зависимости от индекса массы тела и наличия инсулинорезистентности. Было обследовано 174 пациента с гипертонической болезнью возрасте 45–55 лет, которые дали информированное письменное согласие на участие в исследовании и соответствовали критериям включения. Пациенты были разделены на группы в зависимости от массы тела: в первую группу вошли 40 пациентов с нормальной массой тела, во 2 группу – 45 с избыточной массой тела, в 3–ю – 47 с ожирением I степени, в 4–ю – 42 с ожирением II степени. Все группы были сопоставимы по возрасту, полу, стадии и степени гипертонической болезни, функциональному классу хронической сердечной недостаточности. В результате проведенного исследования установлено, что при отсутствии достоверных различий показателей фракции выброса, увеличение массы тела ассоциировалось с увеличением относительной толщины стенки левого желудочка (р <0,01), индексом массы миокарда левого желудочка (р <0,05), объема левого предсердия (р <0,05), конечным диастолическим диаметром левого желудочка (р <0,05) и конечным систолическим диаметром левого желудочка (р <0,05). У достоверно большего количества пациентов с инсулинорезистентностью (р <0,01), подобно пациентам с ожирением, диагностировались признаки диастолической дисфункции в виде нарушения релаксации. Гипертензивные пациенты с инсулинорезистентностью имеют достоверно большие КДД (р<0,05), толщину стенки (р<0,05)) и индекс массы миокарда левого желудочка (р<0,01). The combination of hypertension (AH) with obesity contributes to the faster advancement of the patient on the cardiovascular continuum. Many links in the mechanisms of AH development and progression and obesity remain unexplored. Further clarification of the interrelation between the main pathogenetic factors with indicators of structural and functional state of the heart and blood vessels will contribute to the deepening of knowledge about the mechanisms of damage to the main target organs in patients with this prognostically unfavorable condition. The purpose of the work was to evaluate the structural and functional state of the heart in AH, depending on BMI and the presence of IR. 174 AH patients aged 45–55 were examined who gave informed written consent to participate in the study and met the inclusion criteria. Patients were divided into groups according to body weight: the first group consisted of 40 patients with normal body weight, to 2–group 45 patients with overweight, to the 3rd group of 47 patients with obesity I, up to the 4th group 42 patients with grade II obesity. All groups were matched for age, sex, stage, grade of AH, functional class (FC) of chronic heart failure (CHF). Ultrasound scan of the heart and aorta was in one–, two–dimensional and Doppler modes with color mapping by conventional methods. HOMA–IR values of 2.77 or more were regarded as having insulin resistance (IR). As a result of the study, it was established that in the absence of significant differences in the ejection fraction (EF), body mass growth was associated with an increase in the relative thickness of the left ventricle (p <0.01), of the left ventricular myocardial mass index (p <0.05), of the volume of the left atrium (p <0.05), of course the diastolic diameter of the left ventricle (p <0.05), and of course the systolic diameter of the left ventricle (p <0.05) also. . In significantly (p <0.01) more patients with obesity, the signs of diastolic dysfunction in the form of impaired relaxation were diagnosed. The presence of IP was associated with more pronounced abnormalities of myocardial contractility in the absence of significant differences in the EF while the assessment of diastolic function did not show significant differences in groups, but there was a trend of changes in indicators (increased pulmonary artery pressure, E / e, decrease in E / A), which indicated a progression of diastolic dysfunction. The percentage of hypertensive patients with normal transmissible blood flow under conditions of presens IR is significantly (p <0.01) lower than in the absence of IR. Додано в НРАТ 2025-05-12 Закрити