Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 2119U007568, Матеріали видань та локальних репозитаріїв Категорія Бакалаврська робота Назва роботи П’єзоелектричний двигун малої потужності Автор Гетманчук Віктор ВікторовичHetmanchuk Viktor Viktorovych Дата публікації 01-06-2019 Постачальник інформації Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» Першоджерело https://ela.kpi.ua/handle/123456789/28863 Видання Київ Опис П'єзоелектричний двигун - це тип електродвигуна, заснований на зміні форми п'єзоелектричного матеріалу при додатку електричного поля. П'єзоелектричні двигуни використовують зворотний п'єзоелектричний ефект п'єзоелектричних датчиків, в яких деформація або вібрація п'єзоелектричного матеріалу викликає електричний заряд. Електрична схема створює акустичні або ультразвукові коливання в п'єзоелектричному матеріалі, які виробляють лінійне або обертальний рух. В одному механізмі подовження в одній площині створює ряд розтяжок і положень, аналогічних тому, як рухається гусениця. У 1947 році були отримані перші керамічні зразки титаната барію, і з цього моменту теоретично можливо виробництво п'єзоелектричних двигунів. Але перший такий двигун з'явився тільки 20 років по тому. Вивчаючи п'єзоелектричні перетворювачі в енергетичних режимах, співробітник Київського політехнічного інституту В.В.Лавриненко виявив обертання одного з них в утримувачі. Зрозумівши причину цього явища, в 1964 році він створив перший п'єзоелектричний двигун обертання, за яким послідував лінійний двигун для управління реле. Для першого двигуна з прямим контактом тертя він створює групи необоротних двигунів з механічним з'єднанням п'єзоелектричного елемента з ротором через штовхачі. Виходячи з цього, він пропонує десятки конструкцій необоротних двигунів, що охоплюють діапазон швидкостей від 0 до 10000 об / хв і діапазон крутного моменту від 0 до 100 Нм. Використовуючи два неоригінальних двигуна, Лавриненко спочатку вирішує проблему зворотного. Вбудований на валу одного двигуна він встановлює другий двигун. Він вирішує проблему моторного ресурсу, збуджуючи крутильні коливання в п'єзоелектричному елементі. Piezoelectric motor is a type of electric motor, based on the change of the shape of piezoelectric material with the application of an electric field. Piezoelectric motors use a reverse piezoelectric effect of piezoelectric sensors, in which the deformation or vibration of the piezoelectric material causes electric charge. The electrical circuit creates acoustic or ultrasonic oscillations in a piezoelectric material, which produce linear or rotational motion. In one mechanism of elongation in one plane creates a series of stretch marks and positions, similar to the way the caterpillar moves. In 1947, the first ceramic samples of barium titanate were obtained, and from this moment on theoretically possible production of piezoelectric motors. But the first such engine appeared only 20 years later. Studying piezoelectric converters in power regimes, the employee of the Kiev Polytechnic Institute V.V. Lavrinenko found the rotation of one of them in the holder. Understanding the reason of this phenomenon, in 1964 he created the first piezoelectric motor of rotation, followed by a linear engine for controlling the relay. For a first friction direct contact, it creates groups of irreversible motors with a mechanical connection of a piezoelectric element with a rotor through the pusher. Accordingly, he offers dozens of designs for irreversible engines, covering a speed range from 0 to 10000 rpm and a range of torque from 0 to 100 Nm. Using two non-original engines, Lavrynenko initially solves the problem of reverse. Built on a shaft of one engine, he installs a second engine. He solves the problem of motor resource, excited by rotational oscillations in a piezoelectric element. Додано в НРАТ 2025-11-05 Закрити