Реєстраційний номер
2119U007980, Матеріали видань та локальних репозитаріїв
Категорія
Стаття
Назва роботи
Деякі аспекти визначення рівня освітленості криволінійних поверхонь від точкових джерел
Автор
Копасова Ганна
Скочко Володимир
Кожедуб Сергій
Kopasova Hanna
Skochko Volodymyr
Kozhedub Serhii
Дата публікації
01-01-2019
Постачальник інформації
Київський національний університет будівництва і архітектури
Першоджерело
https://repositary.knuba.edu.ua/handle/987654321/10312
Видання
КНУБА
Опис
Як правило, для визначення рівня освітленості поверхонь від точкових джерел
користуються досить простою закономірністю (законом обернених квадратів) та шаблонними правилами побудови падаючих променів.
Дана закономірність найбільш застосовна для ділянок поверхні, що представляють собою фрагменти площин (або близькі до площин).
При цьому, при проектуванні дизайну внутрішнього або зовнішнього середовища дуже часто зустрічаються предмети та об’єкти, поверхні яких є криволінійними. Водночас із цим, одним із основних завдань дизайнерів та архітекторів є забезпечення достатнього рівня освітленості предметів інтер’єрів та екстер’єрів для
забезпечення достовірності сприйняття їх форм та кольорових рішень, а також для досягнення необхідного рівня зорового комфорту. Врешті решт, у зв’язку з високою складністю та різноманіттям просторових форм, фахівцям доводиться використовувати для розрахунків, пов’язаних із визначенням або перевіркою рівня освітленості, програмні засоби комп’ютерного моделювання. В той же час
інструментальні засоби, що передбачають ручні розрахунки стають все менш актуальними. В процесі програмної реалізації математичних
методів та алгоритмів визначення рівня освітленості, стає важливим виключення ймовірності допущення розрахункових помилок, пов’язаних із нездатністю програмного забезпечення до логічного мислення та аналізу перешкод на шляху поширення світлових променів. Зокрема, коли мова йде про аналіз характеру освітленості поверхні від точкового джерела(яким можна умовно вважати майже будь-який освітлювальних прилад, що рівномірно розсіює світло і розміри якого набагато менші у порівнянні з габаритами оточуючих предметів), виявляється, що використання закону обернених квадратів не дозволяє ідентифікувати зони самозатінення при його програмній реалізації у класичній формі без накладання додаткових обмежень. Такі обмеження проявляються у застосуванні ряду логічних операторів та шаблонних алгоритмів виявлення ділянок падіння власної тіні. Для уникнення необхідності розробки відповідних алгоритмів у даному дослідженні пропонується модифікувати форму запису закону обернених квадратів, увівши до
нього додаткові математичні функції. Ці функції дозволятимуть автоматично відслідковувати локальний характер зміни кута нахилу дотичних до досліджуваних точок освітлюваних поверхонь.
Відповідна модифікація дасть змогу полегшити процес програмної реалізації процесу
відтворення розподілу освітленості по криволінійній поверхні.
Додано/оновлено в НРАТ
2026-04-20
