Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 2120U002054, Матеріали видань та локальних репозитаріїв Категорія Стаття Назва роботи Дігтярівська ткацька профшкола в 1926-1929 роках Автор Дата публікації 01-01-2020 Постачальник інформації Сумський державний університет Першоджерело https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/80873 Видання Сумський державний університет Опис Вперше проаналізовано діяльність ткацької профшколи в с. Дігтярі (сучасна Чернігівська область). Це був провідний в УСРР навчальний заклад середньої ланки професійної освіти другої половини 1920-х років, в якому вчилися творці традиційного текстилю. На основі архівних джерел висвітлено історію, матеріальну базу, навчальний процес, склад викладацького та учнівського колективів школи впродовж 1926-1929 років. У результаті дослідження протоколів засідань шкільної ради проаналізовано конфліктні ситуації, котрі постійно виникали між завідувачами та їх прибічниками й приїжджими фахівцями і призвели до від’їзду останніх з Дігтярів. З’ясовано, що школа діяла в двох напрямах. Приїжджий інструктор, досвідчений художник М. Дяченко, привніс у навчальний процес нове бачення викладання графічної грамоти. Інструктори з ткацтва і вишивки, котрі або закінчували попередньо існуючі в Дігтярах текстильні школи (О. Рейсфельд, В. Нікольська) або тривалий час у них працювали (Г. Цибульова), транслювали місцеві традиції. Упродовж досліджуваних років у закладі вчилося близько 100 учнів і відбувся один їх випуск. Негаразди в особистих відносинах між викладачами й керівництвом школи та недостатнє фінансування впливали на якість навчання. Але і в таких умовах учні не лише опановували спеціальні та загальноосвітні предмети, а й брали участь у виставках, виготовляли придатну для продажу продукцію, займалися науково-дослідною роботою. Розроблені М. Дяченком і О. Рейсфельд навчальні програми стали зразком для інших навчальних закладів ремісничого спрямування. А підручник написаний О. Рейсфельд - першим україномовним підручником з технології народного ткацтва. For the first time the activity of the weaving vocational school in the village Digtyari (modern Chernihiv region) is analyzed. It was the leading educational institution of the middle level of vocational education of the Ukrainian SSR in the second half of the 1920s, in which the creators of traditional textiles studied. The students learned the skills of making carpets, embroidered shirts and kerchiefs. On the basis of archival sources, the histories, educational process, composition of the teaching and student groups of the school during 1926-1929 are covered. Established in the fall of 1926, the institution was to train qualified master practitioners for the factory and handicraft arts industry, who had formed an artistic taste. The teaching staff initially consisted of local general education teachers and visiting instructors and teachers of special subjects (O. Reisfeld and M. Dyachenko). The institution was headed by uneducated communists Yu. Kozelev and S. Lutayenko. The students of the first set were mostly non-locals, orphans. But the second set already consisted mostly of children of local peasants and artisans. The school had a significant material base, which remained from the textile educational institutions that operated in Digtyary during the first quarter of the twentieth century. The main rooms were located in the right wing of the main building of the palace complex of the Galagan estate. As a result of the study of the materials of the minutes of the meetings of the school council, the conflict situations that constantly arose between the managers and their supporters and visiting specialists and led to the departure of the latter from Digtyary were analyzed. The initial stage of the existence of the Digtyari weaving professional school, problems in relations between staff and the originality of the contingent of the first set of students influenced the quality of their training. As it is clear from the available sources, during the first and the beginning of the second school year students worked both theoretically and practically, but due to lack of raw materials they could not produce a significant amount of full-fledged products. The school’s workshop worked on “factory” and, in part, “peasant” raw materials. At the end of the second year of study, students were already making work suitable for sale. The school operated in two directions. The visiting instructor, an experienced artist M. Dyachenko, brought a new vision of teaching graphic literacy into the educational process. Weaving and embroidery instructors who either graduated from the textile schools previously existing in Digtyary (A. Reisfeld, V. Nikolskaya) or worked there for a long time (G. Tsybuleva) broadcast local traditions. During the years under study, about 100 students studied at the institution and one graduation took place. Troubles in the personal relationship between teachers and school management and insufficient funding have affected the quality of education. But even in such conditions, students not only mastered special and general education subjects, but also participated in exhibitions, made marketable products, engaged in research work. Curricula developed by M. Dyachenko and O. Reisfeld became a model for other craft educational institutions. And the textbook was written by O. Reisfeld - the first Ukrainian-language textbook on the technology of folk weaving. Додано в НРАТ 2025-03-24 Закрити