Реєстраційний номер
2121U010565, Матеріали видань та локальних репозитаріїв
Категорія
Текст
Назва роботи
Галицька митрополія і Мукачівська єпархія: складні стосунки в умовах окупаційних режимів (1939–1944 рр.)
Автор
Майороші Марія Андріївна
Maioroshi Mariya Andriivna
Дата публікації
27-06-2021
Постачальник інформації
Ужгородський національний університет
Першоджерело
https://dspace.uzhnu.edu.ua/handle/lib/80084
Видання
Видавництво УжНУ «Говерла», 2021© Автори статей, 2021
Опис
В статті висвітлено взаємини між двома греко-католицькими церковними провінціями: Галицькою
митрополією та Мукачівською єпархією в умовах окупаційних режимів. В цей непростий період в історії обох
церковних інституцій співпраця між ними була практично унеможливлена, позаяк Галицька митрополія вже
була під радянським режимом, а Мукачівська єпархія потрапила до складу Угорщини. Галицький митрополит
Андрей Шептицький був змушений боротися з нападами на Греко-католицьку церкву з боку «совєтів», а
мукачівський єпископ Олександр Стойка після отримання МГКЄ в 1937 році статусу «свого права» («Ecclesia
sui juris») був націлений на повну автономію єпархії. Окрему увагу автор приділяє інциденту з арештом ченців з
ордену ЧСВВ угорською владою, описується процес їх звільнення, в якому брали активну участь єпископи
Олександр Стойка та Міклош Дудаш, а також протоігумен Леонтій Долгій (Маріяповчанський монастир).
Проаналізувавши листи-клопотання згаданих архієреїв до різних урядових структур Угорського королівства,
автором зроблено висновок, що вони прикладали максимальних зусиль аби якнайшвидше домогтися визволення
монахів-василіан з-під арешту. Після перших же звернень, арештованих ченців було переведено з в’язниці до
монастиря отців Єзуїтів у м. Будапешт і надалі, аж до моменту свого звільнення, вони проживали тільки в
монастирях. Влітку 1942 року монахи-василіани повернулися до служіння в МГКЄ. На підставі аналізу архівних
джерел, а саме листуванню між галицькими священниками (які опинилися в таборах для біженців Угорщини,
Австрії та Німеччини) та мукачівськими єпископами ми дізнаємося про долі цих душпастирів. Капітулярний
вікарій канонік Олександр Ільницький та єпископ Міклош Дудаш в період з травня по жовтень 1944 р. не змогли
надати притулок для галицьких священників, позаяк на території єпархії велися воєнні дії, але нам відомо про
факт прийняття галицьких священників для служіння в МГКЄ владикою Теодором Ромжею. На жаль, після
приходу радянської влади цих священників було заарештовано одними з перших: їх звинуватили у антирадянській
діяльності та співпраці з націоналістичним рухом ОУН і засуджено до позбавлення волі на у виправних таборах.
На жаль, про їх подальшу долю нічого не відомо. Дослідницею введено до наукового обігу серію епістолярних
джерел, які стосуються історії відносин двох церковних провінцій в 1939 – 1944 рр.
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-13
