Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 2122U000803, Матеріали видань та локальних репозитаріїв Категорія Стаття, Опубліковано Назва роботи Ефект самоконсервації газових гідратів в процесі їх промислової розробки Автор Zezekalo IvanKobolev VolodymyrLukin OleksandrVynnykov YuriySafronov AnatolyZezekalo IvanKobolev VolodymyrLukin OleksandrVynnykov YuriySafronov Anatoly Дата публікації 17-09-2022 Постачальник інформації Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» Першоджерело https://journals.nupp.edu.ua/znp/article/view/2596 Видання National University «Yuri Kondratyuk Poltava Polytechnic» Опис Відзначено, що найперспективнішою на сьогодні технологією розробки родовищ газових гідратів (ГГ) є декомпресійний метод (метод розгерметизації), суть якого полягає в штучному зниженні тиску в пласті навколо свердловини або за рахунок скорочення тиску води на гідрат, або тиску вільного газу після їх часткового відкачування. Розглянуто негативний вплив ефекту самоконсервації газових гідратів на перебіг технологічного процесу їх промислової розробки методом розгерметизації. Обґрунтовано основні параметри прояву самоконсервації – пористість гідрату та його морфологічні характеристики. Розглянуто особливості призначення параметрів теплоти гідратоутворення чи ентальпія дисоціації при моделюванні процесів фазової рівноваги та процесів дисоціації газових гідратів. Подано наочний вигляд молекулярного складу гідрату метану, формулу сполуки та загальний вигляд його зразків. Описано методику і результати лабораторних  експериментальних досліджень зі зразками штучно утвореного газового гідрату. Підтверджено розрахункову залежність пористості зразка від його початкової температури, як умови для прояву самочинної консервації газогідрату. Також встановлено, що при подальшому надходженні теплової енергії до зразка незалежно від його пористості відбувалось поступове плавлення утвореної льодяної кірки. Зафіксовано, що цей процес продовжується до тих пір, доки не вичерпувався «запас холоду» у зразкові, після чого дисоціація прискорювалась. Встановлено, що для гідрату пористістю понад 28% більша частина води проникала порами вглиб зразка. Зроблено важливий для практики висновок про те, що вирішенню проблем самоконсервації газових гідратів повинен сприяти підбір оптимального режиму експлуатації видобувної свердловини, який би узгоджував між собою пористість гідрату та його морфологічні характеристики та забезпечував при цьому максимально можливий видобуток і контроль за процесами дисоціації газових гідратів. Додано в НРАТ 2026-04-19 Закрити