Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 2124U000208, Матеріали видань та локальних репозитаріїв Категорія Стаття, Опубліковано Назва роботи Картографування „нації нізвідки". Токсичний вплив „імперського знання" та виклики деколонізації Автор Рябчук Микола Дата публікації 06-06-2024 Постачальник інформації Журнал «Політичні дослідження» (Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім.І.Ф. Кураса НАН України) Першоджерело http://pd.ipiend.gov.ua/article/view/305725 Видання Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України Опис У статті досліджуються причини тривалої відсутності України на ментальних мапах більшості європейців і жителів цілого світу. До 1991 р. це пояснювалося відсутністю України на політичних мапах: панівна у світовій політичній думці тенденція ототожнювати нації з державами робила автоматично всі бездер­жавні нації „невидимими" — зводила їх до рівня етнічних груп, якими опікуються переважно етнографи. Поява України на політичних ма­пах після здобуття незалежності не розв'язала проблеми: формальна „видимість", виявляється, зовсім не гарантує адекватного сприйняття країни, а відтак і ефективної щодо неї політи­ки. Відсутність належної міжнародної реакції на російську агресію в Україні 2014 р. та подальшу гібридну війну стала наочним виявом такої неадекватності, не до кінця подоланої навіть після повномасштабного російського вторгнення. Стаття показує, що головною причиною тривалої української „невидимості", як і теперішніх когнітивних непорозумінь, є некритичне засвоєння світовою спільнотою російського погляду — як на саму Росію, так і на колонізовані нею народи. Цей погляд артикулюється системою наративів, розроблених імперією з метою підірвати суб'єктність підкорених націй, зробити їх практично невидимими й нечутними для решти світу і маловартісними, неповноцінними для самих себе. Ева Томпсон, слідом за Едвардом Саїдом, окреслює цю дискурсивну систему як „імперське знання". Впродовж двох останніх століть імперія успішно інституціалізувала й поширила його у світі як нібито „знання наукове", а тому беззаперечне, нормалізоване, піднесене до рівня „загальновідомих істин", що не підлягають сумніву. Стаття доводить, що саме нормалізація та інтерналізація цього знання у світі значною мірою обумовили хибну політику тамтешніх урядів щодо Росії та України. Його фальшиві постулати сприяють і досі глобальному проникненню російської антиукраїнської пропаганди, перешкоджаючи об'єднаній міжнародній відповіді на російську агресію. У статті обґрунтовується потреба й основні напрями деконструкції цього „знання", насамперед в академічній сфері, в рамках поточних глобальних процесів деколонізації. Додано в НРАТ 2024-09-27 Закрити