Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 2124U000209, Матеріали видань та локальних репозитаріїв Категорія Стаття, Опубліковано Назва роботи „Неонацизм" у публічній риториці В. Путіна: динаміка сенсових змін (2004 — початок 2022 рр.) Автор Гай-Нижник Павло Дата публікації 06-06-2024 Постачальник інформації Журнал «Політичні дослідження» (Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім.І.Ф. Кураса НАН України) Першоджерело http://pd.ipiend.gov.ua/article/view/305742 Видання Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України Опис У статті висвітлено хроно­логію використання і динаміку змін сенсових навантажень наративу „неонацизм" у ритори­ці, промовах і статтях В. Путіна з часу обіймання ним посади президента Російської Федерації до початку тотальної війни Росії проти України (т. зв. спеціальної воєнної операції). Виокремлено комбінацію дефініцій „на­цизм" і „неонацизм" у штучно створеній псевдо­історичній і псевдополітологічній ідеологемі від­родження неонацизму в Україні як спадщини нацистських колаборантів часів Другої світової війни у сучасному українському суспільно-по­літичному середовищі та органах державної влади. Простежено і проаналізовано зміни динаміки використання В. Путіним наративу „неонацизм" щодо подій в Україні залежно від розкладу внутріш­ньополітичних важелів у Києві (зокрема, впливів проросійських сил на державну політику) або ж відповідно до геополітичної тактики Російської Федерації щодо втілення своєї стратегії опанування Україною та експансії на міжнародній арені. Виявлено трансформацію негативного спрямування наративу „неонацизм" в особистій риториці В. Путіна зі звинувачень у так званій нацифікації окремих сегментів українського суспільства до органів державної влади України. Встановлено, що В. Путін цілеспрямовано намагається надати наративу „неонацизм" глобального політичного обширу, переспрямовуючи його у дискредитацію й обвинувачення не лише на Україну чи країни Балтії (в контексті відтворення неоімперії СРСР на пострадянському просторі), а й на держави Заходу (членів ЄС та НАТО), які нібито спонукають до відродження нацизму і сприяють зміцненню неонацизму в Україні на державному рівні. Узагальнено, що пропагандистська ідеологема і наратив „неонацизму", започатковані В. Путіним з метою відволікання уваги від базових неофашистських засад власної диктаторської системи в Росії, поступово ставали стрижнем його концепту спотвореного образу не лише України, а й західних демократій у далекоглядній стратегії зміни важелів геополітичного впливу на євроазійському просторі та руйнуванні усталеної системи світової безпеки. Додано в НРАТ 2024-09-27 Закрити