Стаття. Хацько В. Е.. Визначення поширеності тривожно-депресивних розладів у лікарів Одеси

Реєстраційний номер

2124U000728, Матеріали видань та локальних репозитаріїв

Категорія

Стаття

Назва роботи

Визначення поширеності тривожно-депресивних розладів у лікарів Одеси

Автор

Хацько В. Е.
Цушко І. О.
Лагода Д. О.
Khatsko V.
Tsyshko I.
Lahoda D.

Дата публікації

01-01-2024

Постачальник інформації

Одеський національний медичний університет

Першоджерело

https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/15841

Видання

Рівне : РМА

Опис

Лікарі вразливі до ментальних розладів, таких як тривога та депресія, через вплив високого рівня професійного стресу. Несприятливий психічний стан лікарів може перешкоджати їхній професійній діяльності та вплинути на якість наданої медичної допомоги. Ці проблеми неминуче негативно вплинуть на здоров’я пацієнтів. Тому інтерес до психологічного благополуччя лікарів останнім часом зріс, що вимагає подальших досліджень щодо факторів, які впливають на психічне здоров’я лікарів. Перший звіт про опитування дав докази впливу війни на психічне здоров’я українського населення станом на березень 2022 року, коли дослідники повідомили, що 53% дорослих українців відчували серйозні психічні розлади, 54% – тривогу та 47% – депресію. Мета нашого дослідження – провести скринінгові опитування серед лікарів України, щоб оцінити поширеність тривоги та депресії станом на грудень 2023 року. Нами було опитано 56 лікарів, які відвідали офлайн-захід в Одесі. Лікарям були надані анонімні анкетування щодо скринінгу тривожно-депресивних розладів, а саме: опитувальник з депресії (PHQ-9), опитувальник з ТР (GAD-7) та шкала фобій IAPT. Серед опитаних були лікарі первинної та вторинної ланки. Найбільше було лікарів загальної практики сімейної медицини (n=16; 28,57%), ендокринологів (n=11; 19,64%), кардіологів (n=9; 16,07%) та лікарів-педіатрів (n=8; 14,29%). Більшість, а саме 36 (64,29%) респондентів, вважали, що не мають ТР або ДР. 12 лікарів Одещини не мали депресії, 26 лікарів скринінгово мали депресивний розлад легкого ступеня. Більшість лікарів мали мінімальні або помірні прояви тривожного розладу, а саме 20 (35,71%) та 22 (39,29%) лікарі відповідно. Більш значні прояви тривоги мали 8 та 6 лікарів відповідно. Ми не виявили взаємозв’язку між кількістю опитуваних та тяжкістю проявів тривоги та депресії, які будуть пов’язані зі статтю, віком чи лікарською спеціальністю. Лікарі мали фобії у тих чи інших проявах, а саме 18 лікарів безумовно уникали ситуацій, які б мали тригерний фактор, а 10 та 16 помітно або завжди б уникали таких ситуацій. Лікарі різних спеціальностей повинні мати навички самодопомоги у боротьбі зі стресом задля профілактики тривожно-депресивних розладів та емоційного вигорання.

Додано/оновлено в НРАТ

2026-04-07