Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 2124U009051, Матеріали видань та локальних репозитаріїв Категорія Стаття Назва роботи Біомаркери дисфункції плаценти. Клінічний досвід Автор Марічереда В. Г.Надворна O. М.Рожковська Н. М.Marichereda V. G.Nadvorna O. M.Rozhkovska N. M. Дата публікації 01-01-2024 Постачальник інформації Одеський національний медичний університет Першоджерело https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/15871 Видання Опис Мета дослідження: визначення діагностичної цінності біомаркерів дисфункції плаценти на різних термінах гестації. Матеріали та методи. Дослідження виконане у 2015–2022 рр. на базі комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок №5» Одеської міської ради. Проаналізовані перебіг та клінічні наслідки вагітностей у 118 жінок (основна група), у яких під час вагітності на різних термінах гестації виникла та встановлена дисфункція плаценти (ДП). До контрольної групи увійшли 78 здорових жінок, вагітності яких перебігали на тлі відсутності ДП. У жінок обох груп оцінювали частоту виявлення чинників ризику ДП за допомогою аналізу вмісту у сироватці крові біомаркерів плацентарного фактора росту (placenta growth factor – PlGF), розчинної fms-подібної тирозинкінази-1 (Soluble fms-like tyrosine kinase-1 – sFlt-1), асоційованого з вагітністю протеїну А-плазми (Pregnancy-Associated Plasma Protein A – PAPP-A) та β-субодиниці хоріонічного гонадотропіну (ХГТ). Затримку розвитку плода визначали за відхиленнями фетометричних показників (обвід живота, голови, біпарієтальний розмір, довжина стегна, передбачувана маса плода) нижче 10-го перцентиля. Статистичне оброблення одержаних результатів здійснювали за допомогою програмного забезпечення Statistica 14.0 (TIBCO, США). Результати. Серед обстежених жінок обох груп переважали випадки, коли вагітність настала у віці 30 років або більше та була першою вагітністю, яка не закінчилася абортом. Середній вік жінок основної групи становив 33,4±2,3 року, контрольної групи – 29,3±1,4 року. В основній групі було більше жінок з множинними абортами в анамнезі (відношення шансів (ВШ)=5,6, 95% довірчий інтервал (ДІ): 1,9–18,8). Порушення менструального циклу в анамнезі виявлені у 39 (33,1%) жінок основної групи і у 18 (23%) жінок контрольної групи (ВШ=1,6, 95% ДІ: 0,9–3,2). Супутні гінекологічні захворювання були представлені міомою матки – у 16 (13,6%) вагітних основної та у 8 (10,2%) жінок контрольної групи (ВШ=1,4, 95% ДІ: 0,6–3,4), доброякісними пухлинами яєчників – у 13 (11,0%; ВШ=20,1, 95% ДІ: 1,2–343,1), мастопатією – у 19 (16,1%; ВШ=30,8, 95% ДІ: 1,8–517,6) жінок основної групи. У значної кількості жінок основної групи констатований гіпертрофічний аліментарний статус – індекс маси тіла (ІМТ) на час настання вагітності у середньому становив 26,7±0,9 кг/м2, жінки контрольної групи були представлені нормотрофічним типом (ІМТ – 22,2±0,3 кг/м2), у 4 жінок показник перевищував 30 кг/м2. У переважної більшості вагітних (68 – 57,6%) основної групи ознаки мальперфузії плаценти реєстрували у терміні до 34 тиж. У 12 (10,2%) випадках встановлено первинну ДП. Вміст PlGF у жінок основної групи на 20-у тижні вагітності знижувався до 83±4 пг/мл, що значно менше референсних значень (≥100 пг/мл). Натомість у контрольній групі вміст PlGF становив 147±8 пг/мл (p<0,05). Вміст sFlt-1 в основній групі відповідав рівню 3395±62 пг/мл. Отже, співвідношення sFlt-1/PlGF дорівнювало 40,8±0,4, що є прогностично несприятливим. Показник РАРР-А за даними моніторингу на 20-у тижні вагітності становив 0,77±0,08 мОД/л. У вагітних з більш низькими значеннями у подальшому ДП виникла у більш ранні терміни. Щодо показників β-субодиниці ХГТ, то рівні цього гормону у більшості випадків відповідали нормативним значенням, становлячи у середньому 4,7±0,1 МО/л за вагітності плодом чоловічої статі та 8133±21 МО/л – за вагітності плодом жіночої статі. У 22 (18,6%) вагітних основної групи були виявлені ознаки прееклампсії. Значення співвідношення sFlt-1/PlGF у цих вагітних перевищувало 50,0. Висновки. У переважної більшості вагітних основної групи (68 – 57,6%) ознаки мальперфузії плаценти реєстрували у терміні до 34 тиж. У 22 (18,6%) вагітних з дисфункцією плаценти (ДП) були виявлені ознаки прееклампсії, розвиток якої збільшується при співвідношенні sFlt-1/PlGF більше 50, починаючи з ІІ триместра вагітності, що є раннім біомаркером ДП. Додано в НРАТ 2025-11-21 Закрити