Реєстраційний номер
2125U009246, Матеріали видань та локальних репозитаріїв
Категорія
Текст
Назва роботи
ЗНАЧУЩІСТЬ ПОПЕРЕДНЬОЇ ОЦІНКИ СКЛАДНОСТІ КЛІНІЧНОГО ВИПАДКУ ЕНДОДОНТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ ЯК ПІДХОДУ ДО ПОТЕНЦІЙНОЇ ПРОГНОСТИЧНОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ПОШИРЕНОСТІ РОЗВИТКУ УСКЛАДНЕНЬ
Автор
А.М. Білей
В.В. Русин
М.Ю. Гончарук-Хомин
В.В. Баранець
A.M. Bilei
V.V. Rusyn
M.Yu. Honcharuk-Khomyn
V.V. Baranets
Дата публікації
01-01-2025
Постачальник інформації
Ужгородський національний університет
Першоджерело
https://dspace.uzhnu.edu.ua/handle/lib/78348
Видання
Інновації в стоматології
Опис
Мета дослідження. Визначити доцільність застосування специфічних критеріїв для попередньої оцінки складності випадку ендодонтичного лікування та встановити розбіжності щодо поширеності розвитку ускладнень серед різних категорій досліджуваного критерію. Методи дослідження. Клінічний етап був організований у якості проспективного дослідження, у структурі котрого лікарі-стоматологи до проведення ендодонтичного лікування забезпечували суб’єктивну оцінку складності клінічного випадку без застосовування будь-яких специфічно-орієнтованих критеріїв. Ретроспективний етап дослідження передбачав рандомізацію анонімізованих рентгенограм клінічних випадків, отриманих до та після втручання, зі збереженням їх афіліації до кожного конкретного лікаря, з проведенням оцінки таких згідно стандартизованих специфічних критеріїв згідно AAE Case Difficulty Assessment Standards, та нотуванням отриманих даних по кожному випадку. Комперативно-аналітичний етап дослідження був проведений незалежним експертом, який реалізовував порівняння відмінностей оцінок складності ендодонтичного лікування, відмічених лікарями-стоматологами без та із застосуванням специфічних критеріїв, а також оцінку поширеності рентгенологічно-верифікованих ускладнень та дефектів обтурації. Наукова новизна. Розподіл кількості ускладнень у випадках легкої, помірної та високої складності ендодонтичного лікування характеризувався статистично підтвердженим патерном змін при переоцінці клінічних випадків з використанням специфічних критеріїв в порівнянні із ситуацією первинної класифікації клінічних випадків лише на основі суб’єктивних суджень лікарів-стоматологів (р < 0,05). В порівнянні з особливостями розподілу випадків різної складності лікування на основі суб’єктивної оцінки лікарів-стоматологів поширеність ускладнень та дефектів обтурації після переоцінки за специфічними критеріями залишилась тотожною лише для випадків з легкою складністю лікування (р > 0,05), проте статистично меншою для випадків з помірною складністю лікування (р < 0,05) та статистично вищою для випадків з високою складністю лікування (р < 0,05). Рівень кореляції змін частоти реєстрації випадків ускладнень при зростанні складності ендодонтичного лікування, верифікованої на основі вихідної суб’єктивній оцінці лікарів-стоматологів, складав r=-0,43, тоді як після переоцінки складності лікування з урахуванням специфічних критеріїв даний показник складав r=0,83. Висновки. Складність ендодонтичного лікування, об’єктивізована за рахунок використання специфічних критеріїв, характеризується вищим рівнем кореляції із частотою виникнення ускладнень та дефектів обтурації у клінічних випадках, котрі відповідали параметрам помірної та високої складності, тоді як результати суб’єктивної оцінки складності лікування кореневих каналів демонстрували наявність взаємозалежностей із частотою виникнення ускладнень лише у випадках категоризованих до таких високої складності. Вихідна оцінка потенційної складності ендодонтичного лікування не дозволяє напряму вплинути на ризик розвитку ускладнень під час втручання, однак така дозволяє виокремити випадки, які характеризуються вищою ймовірністю виникнення ускладнень, а відтак потребують більшої уваги під час планування, а також потенційної адаптації використовуваних терапевтичних підходів, технік та маніпуляцій до умов клінічної ситуації, які вже в свою чергу дозволять зменшити ризик розвитку асоційованих комплікацій.
Додано/оновлено в НРАТ
2026-06-13
