Реєстраційний номер
2126U001959, Матеріали видань та локальних репозитаріїв
Категорія
Стаття
Назва роботи
Національно-персональна автономія УНР: історико-правовий та порівняльний аналіз з позиції сучасної юридичної науки
National-personal autonomy of the unr: historicallegal and comparative analysis from the perspective of contemporary legal science
Автор
Герасимов Т. Ю.
Пономаренко А. Б.
Gerasymov T.
Ponomarenko A.
Gerasymov T.
Ponomarenko A.
Дата публікації
01-01-2026
Постачальник інформації
Вінницький національний технічний університет
Першоджерело
https://ir.lib.vntu.edu.ua/handle/123456789/50757
Видання
Наукові перспективи
Опис
Національно-персональна автономія, запроваджена Українською Народною Республікою у 1918 р., була однією з найамбітніших і новаторських спроб розв`язання національного питання в умовах формування нової багато-національної держави. Вона передбачала нетериторіальну організацію культурного самоврядування, що ґрунтувалася на принципах австро-марксистської теорії К. Реннера й О. Бауера. Їхня концепція визнавала за кожною особою право на вільний вибір національної ідентичності, незалежно від місця проживання, та участь у національній громаді на основі особистого волевиявлення. У законодавстві УНР ця ідея втілилася через створення національних рад – автономних представницьких органів етнічних спільнот, які мали повноваження в освіті, культурі, мовній політиці та внутрішній організації. Таким чином, модель УНР поєднувала демократію, індивідуальний вибір і колективне самовизначення, пропонуючи альтернативу класичним формам територіальної автономії. Стаття подає історико-правовий аналіз цієї моделі, висвітлюючи її нормативну основу та труднощі реалізації. Значну увагу приділено чинникам, що унеможливили повноцінне впровадження: політична нестабільність, слабка адміністрація, війна, часта зміна урядів, обмежені ресурси й відсутність ефективних механізмів реалізації прав на практиці. У результаті більшість задекларованих прав залишилися декларативними. Особливу цінність становить порівняння із зарубіжними прикладами: Австро-Угорщина, Канада, Бельгія, Фінляндія, Естонія. Вони демонструють як потенціал подібних моделей, так і важливість стабільної правової та інституційної підтримки. Автор доходить висновку, що досвід УНР має концептуальну вагу й актуальність для сучасної України та інших багатонаціональних держав, які шукають баланс між єдністю та культурним розмаїттям.
Додано/оновлено в НРАТ
2026-11-02
