Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 2224U002341, Кваліфікаційні роботи здобувачів вищої освіти Категорія Інше Назва роботи Сучасний стан дубових полезахисних лісових смуг на прикладі підприємства «Обрій плюс» в Харківській області Автор Медінцев Д. В.4673d0eb-f58f-478a-bf88-8a0aa80df087-1 Дата публікації 01-01-2024 Постачальник інформації Державний біотехнологічний університет Першоджерело https://repo.btu.kharkov.ua//handle/123456789/57852 Видання Харків: ДБТУ Опис Актуальність теми кваліфікаційної роботи. Загальна площа полезахисних лісових смуг, що мають незадовільний стан і які підлягають повній заміні, або потребують докорінної реконструкції, за даними обстежень УкрНДІЛГА і його дослідних станцій, становить понад 40 тис. га. Крім білої акації і клена ясенелистого, в їх складі є ясен зелений, абрикос, маслинка вузьколиста, нерідко і заглушений ними або всихаючий дуб. До 1988 p. загальна площа полезахисних лісових смуг, які зростають на полях в України, становила більше 430 тис. га, або 1,3 % площі ріллі. На цей час у Херсонській області полезахисна лісистість становила 1,8%, Донецькій— 1,9, Одеській— 2,1, Кримській — 2,2 і Запорізькій — 2,6 %. Мета кваліфікаційної роботи проаналізувати створення полезахисних смуг сосни звичайної та дуба звичайного у Мерефянському лісництві з 2019 по 2023 рік включно. Завдання: До проробки були включені наступні питання. 5 1. Вивчення деяких таксаційних показників. 2. Встановлення складу порід, що забезпечує життєздатність і довговічність лісових насаджень найбільш вдалі схеми змішування рекомендованих порід; застосування інтродукованих, шпилькових або господарсько цінних деревних порід, що дозволяють розширити склад корисностей лісомеліоративних насаджень. Об’єкт дослідження Державне підприємство "Ліси України", філія "Харківське лісове господарство", Мерефянське лісництво. Об’єкти досліджень підбирались за певними критерієм, головними з яких є: - типовість для регіону; - високорослість, мінімальна ширина та оптимальна конструкція (для полезахисних та стокорегулюючих лісових смуг); - оптимальне, за сучасними науковими уявленнями, розміщення на місцевості; - знаходження у складі системи захисних лісових насаджень відповідної категорії; - близький до максимального захисний вплив на угіддя, що вони захищають та припинення деструктивних процесів з метою обґрунтування заходів щодо покращання лісівничих і меліоративних властивостей захисних лісових насаджень Предмет дослідження. Предметом дослідження є ділянки створені лісовими культурами сосни звичайної та дуба звичайного у Мерефянському лісництві з 2019 по 2023 рік включно. Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення: За своїми природними умовами територія України досить неоднорідна. Загальна площа близько 60 млн. га витягнута з заходу на схід на 1300 - 1400 км, з півночі на південь - майже на 900 км [13]. Ця територія є складною системою природно-географічних комплексів різного призначення. Аналіз внутрішніх природних відмінностей та наукове обґрунтування заходів з раціонального та найбільш ефективного господарського використання природних умов і природних ресурсів здійснюється шляхом фізико-географічного районування, тобто виділення територій, які характеризуються однорідністю природних умов. Практичне значення: Надання рекомендацій та пропозицій щодо поліпшення управління лісовими ресурсами, зокрема підвищення ефективності створення полезахисних смуг, а також оптимізації суми витрат на процеси лісовідновлення та лісорозведення. Апробація. Полезахисне лісорозведення на Україні має більш як півторавікову історію. Ще на початку XIX ст. тут вперше в історії землеробства В.Я. Ломиковський (1837) на практиці застосував лісові смуги для захисту сільськогосподарських культур від несприятливих проявлень степового клімату. У період з 1809 по 1837 p. він обсадив свої поля у селі Трудолюб Миргородського повіту Полтавської губернії лісовими смугами та іншими видами захисних насаджень. Створив, за словами, «деревопільне господарство», яке допомогло йому у посушливих 1834 і 1835 роках одержати такий багатий врожай, який буває в найурожайніші роки. Ідею полезахисного лісорозведення підтримали вчені та спеціалісти. Серед них професор Харківського університету В. М. Черняєв (1858), вчений лісовод Н.С. Шафранов (1875) та ін. Першим значним прикладом закріплення і залісення пісків, у тому числі і полезахисного значення, вважаються лісокультурні роботи І.Я. Данилевського, розпочаті в 1802 p. у Зміївському повіті на Харківщині. Однак В.Я. Гурський [2] наводить дані про те, що в Харківській губернії на початку XX ст. траплялися насадження штучного походження віком 130—140 років, що дає підстави для припущення, що в цій губернії лісорозведення на пісках існувало вже в другій половині XVIII ст. (Задонецький бір, Голяна дача у Зміївському повіті, Веригінська дача у Куп'янському повіті). Із 1878 p. землевласник А.А. Де-Каррьєр приступив до створення лісових смут на орних землях у с. Каменоватка (тепер Братський район Миколаївської області). Він виростив близько 100 га лісових смуг, які захистили 900 га ріллі. На його полях були проведені перші дослідження впливу лісових смуг на вітер та врожайність сільськогосподарських культур (Бичихін А.А., 1893). Вони дали позитивний результат. Лісові смуги істотно знижували швидкість вітру, підвищували вологість грунту і майже вдвічі збільшували врожайність захищених культур Додано в НРАТ 2025-11-21 Закрити