Реєстраційний номер
0526U000009, Докторська дисертація
На здобуття
Доктор медичних наук
Дата захисту
30-01-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Комплексний підхід до лікування венозного тромбоемболізму.
Здобувач
Хребтій Ярослав Віталійович, Кандидат медичних наук
Опонент Пиптюк Олександр Володимирович
Опонент Костів Святослав Ярославович
Опонент Черняк Віктор Анатолійович
Рецензент Шапринський Володимир Олександрович
Рецензент Хіміч Сергій Дмитрович
Рецензент Руденко Сергій Анатолійович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова
Опис
Хребтій Я.В. Комплексний підхід до лікування венозного тромбоемболізму. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.03 – Хірургія (22 – Охорона здоров’я). – Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова МОЗ України, Вінниця, 2025. У дисертації наведено теоретичне обґрунтування та нове вирішення актуальної наукової проблеми хірургії щодо наукового обґрунтування та розробки нових підходів до оптимізації лікування хворих з венозним тромбоемболізмом(ВТЕ) на підставі комплексного вивчення ефективності хірургічних та консервативних методів лікування венозного тромбоемболізму. Результати дослідження базуються на комплексному вивченні даних 1114 пацієнтів з ВТЕ, 124 пацієнтів з травматичними ушкодженнями, що ускладнилися ВТЕ, 37 пацієнтів з ВТЕ на тлі мінно-вибухової травми, і 78 пацієнтів з варикозним розширенням вен, ускладненим гострим тромбозом поверхневих вен(ТПВ). Було встановлено, що флотуючі тромбози асоційовані з більш високою летальністю порівняно з оклюзуючими: 4,1% проти 1,6% (р=0,074). Встановлено, що вся летальність при флотуючому тромбозі була пов’язана з тромбами з довжиною флотуючої частини понад 5 см, що обґрунтовує доцільність активної хірургічної тактики у таких випадках. Вивчення особливостей тромбоемболії легеневої артерії(ТЕЛА) у пацієнтів з ТГВ дозволило встановити, що застосування системного тромболізису у пацієнтів з середнім ризиком смерті дозволяє запобігти летальним випадкам, а у пацієнтів з високим ризиком смерті значуще зменшити летальність, що підтверджено більшою питомою вагою використання тромболітичної терапії серед тих, хто вижив (77,3%) проти 50,0% у померлих (p<0,05). Показано, що застосування системної тромболітичної терапії дозволяє досягти кращих віддалених результатів порівняно з антикоагулянтною терапією(АКТ). Встановлено, що застосування тромбектомії в сучасних умовах супроводжується відсутністю летальних випадків, що є кращим показником порівняно з консервативною терапією, де летальність склала 1,9%. Підтверджено ефективність та безпечність тромбектомії з легеневої артерії при ТЕЛА з високим ризиком смерті за неефективності або протипоказаннях до тромболітичної терапії. Доведено, що принципи лікування хворих з ізольованими венозними тромбозами і ТГВ, ускладненими ТЕЛА, повинні відрізнятися і підтверджено доцільність використання індивідуальної хірургічної тактики у хворих з ТГВ, ускладненими ТЕЛА. Визначено, що ТГВ, ускладнений ТЕЛА, характеризується вищим ризиком розвитку посттромбофлебітичного синдрому(ПТФС) у термін 6 місяців і один рік, а також більшою питомою вагою хворих з тяжким ПТФС: 9,1% проти 1,8% (p<0,05). Визначено оптимальну лікувальну стратегію у травматологічних пацієнтів при ТГВ, що полягає у відтермінуванні основної травматологічної операції до моменту ретракції згустку, що дає можливість попередити розвиток тромбоемболічних ускладнень та зменшити летальність. При дослідженні структури уражень 37 пацієнтів з ВТЕ на тлі мінно-вибухової травми(МВТ) виявлено переважну локалізацію тромбозу при МВТ у стегновому (48,6%) та підколінному (37,8%) сегментах, при менш частій локалізації у плечовому (21,6%), гомілковому (18,9%), суральному (13,5%) та клубовому (8,1%) сегментах, що відрізняло його від небойової травми та ТГВ без супутніх травм. У пацієнтів з МВТ не було тромбоемболій з летальними наслідками, і в усіх випадках під впливом консервативної терапії відбулася задовільна реканалізація, що дало підстави рекомендувати застосування консервативної АКТ як основної стратегії лікування ВТЕ на тлі МВТ. Встановлено значно вищу летальність при тромбозах нижньої порожнистої вени(НПВ) (9,5% проти 1,5% при тромбозах інших локалізацій (p<0,01) і більш частий флотуючий характер тромбозу (26,2% проти 8,1%, p<0,01). Обгрунтовано доцільність активної хірургічної тактики з тромбектомією у випадках флотуючого тромбозу НПВ, ускладнених ТЕЛА. Визначено оптимальну лікувальну стратегію лікування ВТЕ у пацієнтів з аномаліями НПВ. Доведено ефективність оперативного втручання при ТПВ, що підтверджено меншою тривалістю лікування: 2,1±2,6 днів проти 4,9±7,2 днів (p<0,01), відсутністю летальності, і більшою ефективністю щодо болю, відчуття важкості і набряку. Запропоновано алгоритм хірургічної стратегії при лікуванні ТПВ. Запропоновані підходи до лікування ВТЕ дозволяють уникнути летальності при застосуванні тромбектомії, використанні мініінвазивних методів лікування ТЕЛА, агресивної хірургічної тактики лікування флотуючих тромбозів, лікуванні ВТЕ у хворих з МВТ і травматологічних хворих, попередити летальність у переважної більшості пацієнтів з ТГВ, ускладненим ТЕЛА, досягти задовільних результатів лікування більш ніж у 90% хворих з тромбозом НПВ, та уникнути летальності при меншій тривалості лікування і кращих віддалених результатах при ТПВ.
Дата реєстрації
2026-01-07
Додано/оновлено в НРАТ
2026-01-07 / 2026-08-12
