Реєстраційний номер
0821U100490, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
16-03-2021
Статус
Захищена
Назва роботи
Ритуал у збереженні та трансляції культурних цінностей
Здобувач
Волкова Галина Вікторівна,
Керівник Шульгіна Валерія Дмитріївна
Опонент Сабадаш Юлія Сергіївна
Опонент Колесник Олена Сергіївна
Рецензент Овчарук Ольга Володимирівна
Рецензент Денисюк Жанна Захарівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв
Опис
Дисертацію присвячено виявленню ритуальних основ культурних акцій, осмисленню ритуалу як символічної форми культури, в якому, через залучення до ритуальної дії суб’єкту культурного буття, здійснюється збереження і трансляції культурних цінностей, сформованих духовно-символічним початком ритуаліки.
Наукове завдання дослідження полягає в узагальненні уявлень щодо специфічно культурологічного тлумачення ритуаліки за її символічно-духовним початком, а також через розуміння культуротворчого принципу здійснення ритуальної компенсаторності як виділення специфічно культурних цінностей. Цими цінностями виступають, за логікою викладень даного дослідження, мистецькі здобутки з їх ідеальною символікою понад буттєвого призначення, однак в принциповому сполученні з матеріальним втіленням, а це породжує особливого роду комунікаційні показники художнього знаку. Вказана нерозривна єдність ідеально-духовної і матеріально-комунікаційної складових чітко відрізняє вказані специфічно від саме ідеальних і матеріальних надбань людського вжитку.
Сучасний пост-культурний стан суспільства, що очевидно відмежовується від часом апробованих традицій і, перш за все, від раціонально-диференційованих їх складових, детермінує необхідність вироблення нових орієнтирів та принципів буття людства, культурний стрижень яких формується через ритуальну сферу. У цьому положенні ритуал в сучасному соціумі перетворюється на важливу форму культури, виступаючи важливим чинником упорядкування накопиченого людством духовного досвіду. Так змінюється сама суть ритуалу в культурі, висувається його провідна роль в культурних діяннях самої широкої затребуваності – у духовно-константному, історично-формуючому, антропологічно-вжитковому.
У дисертації виділена ієрархія розуміння культурних цінностей, в яких полярними утвореннями виступають духовні й матеріальні культурні надбання з очевидним вихідним і вирішальним виявленням першості символічно-духовного початку. Логічний аналіз співвідношень вказаного ціннісного обсягу висуває на серединне положення цінності мистецтва, більш того, функціонування їх в соціумі на рівні специфічно культурних цінностей, оскільки саме в них цілісно представлені альтернативні складові духовних і матеріальних культурних здобутків.
Вилучене аналітичне розпізнавання в мистецьких актах ритуального кореня, через який транслюється символічно-духовний заряд культурної штучності людської активності, дозволяє усвідомити суттєвість культурного впливу мистецтва, минаючи спеціально-естетичний і художній принцип охоплення значущості творчої продукції. Такий підхід стимульований буттям пост-поставангардного («двічі-симулякрового») розкладу культури сьогодення, в якому класична спадщина осмислюється в контексті культурного шанування здобутків, часто поза закладеного авторського сенсу та із залученням актуальних на сьогодні відео-засобів до презентації традиційних мистецьких видів і жанрів.
В роботі прослідковано встановлення генетичного і фактичного зв’язку між ритуалотворенням і типологіями навчальної, просвітницької діяльності, процесуальністю музичних композицій і процесуальністю ж сприйняття творів зображального мистецтва і літератури. В роботі виділена компенсаторно-преображувальна функція ритуальної активності, що зумовлює всеприсутність цієї діяльнісної типології на всіх етапах історії людства, активізуючись у кризових умовах змін формацій та епохальних цілісностей, коли йде залучення ритуалів в культурний вжиток у цілому і посилюється виявлення ритуалотворчого початку в мистецьких проявах.
В роботі оригінальним здобутком виступає культурологічний підхід до артефактів, в яких обрядова процесуальність закладає смислово-базисне утворення як культурного надбання, цінність якого усвідомлюється незалежно від художньо-естетичної призначеності творчого впливу. Ритуальний стрижень в типологічних утвореннях мистецьких здобутків засвідчує високий духовний стимул виразності композицій, в яких за умовами існування різних видів мистецтва процесуально-безпосередньо (музика, інструментальна і театральна) і опосередковано через сприйняття (зображальна сфера, література) виявляється ритуальна фазовість залучення – посвята – Преображення як цільове призначення мистецького твору. Здійсненні розгляди мистецьких композицій засвідчують ритуальну ґенезу їх високого культурного призначення, яке отримує особливий попит в епохи зламів і переходів, що відзначає і сучасний стан суспільства.
Дата реєстрації
2021-03-26
Додано/оновлено в НРАТ
2021-03-26 / 2026-06-30
