Реєстраційний номер
0822U100933, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
09-09-2022
Статус
Захищена
Назва роботи
Обґрунтування та удосконалення лапароскопічної преперітонеальної герніопластики в хірургічному лікуванні вентральних гриж нижньої та середньої локалізації
Здобувач
Дубченко Володимир Сергійович,
Керівник Кришень Валерій Павлович
Опонент Білянський Леонід Семенович
Опонент Милиця Микола Миколайович
Рецензент Кутовий Олександр Борисович
Рецензент Молчанов Роберт Миколайович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Дніпровський державний медичний університет
Опис
Дубченко В. С. Обґрунтування та удосконалення лапароскопічної преперітонеальної герніопластики в хірургічному лікуванні вентральних гриж нижньої та середньої локалізації – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
У дисертації наведено результати проспективного аналізу клінічних результатів хірургічного лікування 440 пацієнтів з вентральними грижами нижньої та серединної локалізації, в тому числі із післяопераційними вентральними грижами, де застосовувалась класичні «Sublay», «ТАРР» і модифікована нами «ТАРР» методики.
Науково-дослідна робота була виконана на базі кафедри загальної хірургії Дніпровського державного медичного університету та хірургічного відділення Державного закладу «Спеціалізована багатопрофільна лікарня №1 Міністерства охорони здоров’я України». За період з 2013 по 2020 роки прооперовано 440 пацієнтів, які були розділені на 3 групи за методом оперативного втручання. Під час виконання наукової роботи оперативні втручання виконувались трьома основними способами – відкритим з преапоневротичним ретромусклярним розміщенням імплантату («Sublay»), лапароскопічним трансабдомінальним з преперитонеальним розміщенням сітчастого протезу («TAPP») та удосконаленим нами методом «ТАРР». Методом «Sublay» оперовані 139 пацієнтів (104 (74,8%) жінок, 35 (25,2%) чоловіків), методом «ТАРР» були оперовані 231 пацієнт (148 (64,1%) жінок, 83 (35,9%) чоловіків), модифікованим «ТАРР» методом було прооперовано 70 пацієнтів (50 (71,4%) жінок, 20 (28,6%) чоловіків) при Р=0,26. Середній вік прооперованих становив 58.0 [45.8;67.0] років при Р=0,15.
Накопиченим клінічним досвідом доведено, що техніка «Sublay» в результаті дозволяє досягти певної функціональної активності передньої черевної стінки та займає своє місце в хірургічному лікуванні вентральних гриж. Суттєвим позитивом методу «Sublay» є можливість проведення оперативного втручання під спинномозковою анестезією, що при необхідності дозволяє використовувати необхідні хірургічні прийоми для пластичної реконструкції передньої черевної стінки та надійно фіксувати сітчастий протез. Проте, недоліком методу є значна травматичність оперативного втручання. Фіксація протезу по контуру якірними швами до зовнішнього листка апоневрозу деформує м’язовий шар, при наявності швів прорізуються та при відповідному скороченні м’язів, призводить до зморщення та зміщення протезу і як наслідок може виникнути рецидив грижі. Крім того, в ряді випадків, більший натяг при зшиванні внутрішнього листка, ніж зовнішнього може спричинити розрив внутрішнього листка із наступним формуванням внутрішньої грижі в передній черевній стінці в післяопераційному періоді.
Визначальною перевагою ТАРР-методу є незначна травматичність оперативного втручання, повноцінна ревізія органів черевної порожнини, ліпша візуалізація анатомічних структур передньої черевної стінки. Зазначимо, що активізація хворого після операції відбувається якнайшвидше, поряд із поновленням роботи кишківника, а також менше виражені запальні реакції в організмі хворого, скорочується термін знаходження хворого в стаціонарі, та наявний кращий естетичний результат хірургічного втручання. Ускладнення, які виникають в післяопераційному періоді незначні та легко піддаються корекції. Недоліками методу є технічна складність, а також іноді неможливість здійснення оперативного втручання при великих та гігантських вентральних грижах. Окрім того, одним зі специфічних ризиків при «TAPP» є можливі пошкодження кишківника у пацієнтів, які мають велику кількість злук кишківника з парієтальною очеревиною або з грижовим мішком, особливо при післяопераційних вентральних грижах.
При порівнянні класичної та лапароскопічної методики «ТАРР» ми не отримали достовірної різниці по таких показниках, як тривалість перебування у стаціонарі (Р=0.18), ВАШ(VAS) (Р=0.82), температурна реакція (Р=0.15), відновлення роботи кишківника (Р=0.44), ширина шару очеревина-протез-апоневроз (Р=0.86), швидкість кровотоку (Р=0.89), жорсткість рубця (Р=0.13), показників SF-36 (Р=0.54), біль у віддаленому періоді (Р=0.55). Тим не менш, вважаємо розроблену методику «ТАРР» більш перспективною в хірургічному лікуванні вентральних гриж нижньої та серединної локалізації, особливо післяопераційних вентральних гриж, з огляду на більші технічні та технологічні можливості виконання надійної преперитонеальної герніопластики та кращі в цілому показники раннього та віддаленого післяопераційного періодів з урахуванням показників клінічних і інструментальних методів досліджень хворих.
Ключові слова: вентральна грижа, преперитонеальна пластика, лапароскопічна герніопластика, TAPP, Sublay
Дата реєстрації
2022-09-15
Додано/оновлено в НРАТ
2022-09-15 / 2026-07-01
