Реєстраційний номер
0823U100272, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
08-05-2023
Статус
Захищена
Назва роботи
«Художній символ у живописі київських митців початку ХХI cтоліття: контекст, типологія, художньо-стильові особливості»
Здобувач
Балтазюк Ірина Віталіївна,
Керівник Юр Марина Володимирівна
Опонент Тарасенко Ольга Андріївна
Опонент Кашуба-Вольвач Олена Дмитрівна
Рецензент Селівачов Михайло Романович
Рецензент Денисюк Ольга Юріївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Опис
Дисертація досліджує символьну мову художніх творів на основі методів мистецтвознавства та інших дисциплін — культурології, історії, філософії, психології, що розширюють поле інтерпретації символів у живописі художників Києва початку XXI ст. В умовах постійних змін суспільно-політичної ситуації в Україні, актуалізації культурної ідентичності вивчення передумов розвитку символьної мови, етапів, типології, художньо-стильових особливостей у творчості митців Києва набуває особливого значення.
Наукове завдання дисертації полягає в розробці типології символу в живописі київських митців початку ХХІ ст., характеристиці його контексту і художньо-стильових особливостей; в аналізі візуального лексикону сучасних митців; оцінці ролі архаїчних символів та їх модифікації в сучасній творчості художників; інтерпретації християнських символів у творах митців; вияві кроскультурних тенденцій в увиразненні суті та форми символу в живописі митців; вияві етнічних ознак у змісті та формі символу як маркера ідентичності; уточненні вихідного значення поняття «символ» у контексті візуалізації буття та культурної пам’яті.
Здійснено огляд наукових праць, присвячених темі дисертації, зокрема: публікації, пов’язані із загальними теоретичними концепціями символу (В. Кандинський, Е. Кассірер, С. Лангер, Р. Арнхейм, М. Мерло-Понті, Ф. Вілрайт, У. Еко, Г. Почепцов, В. Сніжко і Л. Отрошко); символу як засобу комунікації (Д. Степовик, О. Федорук, Є. Причепій, О. Петрова, М. Селівачов, С. Гатальська, О. Кашуба-Вольвач, М. Юр, С. Стоян, С. Прищенко, М. Міщенко); символу в аспекті кроскультурної взаємодії (Дж. Мердок, Д. Сідні, Дж. Кошут, Б. Гройс); символу, що формує культурний код (К. Юнг, С. Кримський, Т. Яценко, Н. Грицюта, Л. Гоц, О. Тарасенко); духовної складової символу (Ф. Шлегель, В. Кандинський, М. Бердяєв, В. Воррингер, М. Еліаде, О. Петрова).
Визначено, що питання художнього символу осмислювалось у наукових працях багатьох вчених, проте, попри існуючі наукові розвідки, ступінь дослідженості означеної теми в українському мистецтвознавстві залишається недостатнім.
Актуалізують тему й відмінності традиційних і новітніх інтерпретацій художнього символу в живописі сучасних київських митців, що зумовлено трансформаційними процесами переходу з радянської на сучасну методологію дослідження. У дисертації визначено роль історичної пам’яті в контексті формування символів культури, що відтворюються навколо таких стрижнів, як тривкість, усвідомлення минулого, стійкість, сталість, самобутність, життєвість, спадкоємність, самосвідомість, самоідентифікація та ін.
Запропоновано типологію символу в живописі київських митців початку ХХІ ст. Аналіз творів живопису виявив нову конотацію архаїчних, християнських і кроскультурних символів в українському образотворчому мистецтві.
У процесі дослідження запропоновано новий погляд на символи, що мають сакральну основу, через які новітні твори транслюють духовність у XXI ст. У рамках цього питання означено діалог київських митців із К. Малевичем, відомим художником-авангардистом українського походження, передвісником ікони нового століття.
Схарактеризовано художньо-стильові особливості символу в живописі київських митців початку ХХІ ст. Визначено чинники, що впливають на інтенсивність, загальне значення і трактування іконографії символу, що визначає видимість твору в сучасному контексті.
Визначено національні чинники кроскультурності як одного з ключових чинників формування сучасного актуального мистецтва в творчості українських митців. Вагоме значення в цьому процесі мають такі складові, як орнамент — голос етносу, що вплетений у сучасний контекст, переосмислення радянського минулого, споріднені проблеми суспільства, іронія.
Виокремлено етнічні ознаки в змісті та формі символу, що визначають національний аспект у візуалізації символу українських митців, до яких можемо віднести орнамент (петриківський розпис, вишитий одяг, розписані українські хати, рушники, килими тощо), Трипільську культуру, іконопис, стиль бойчукізму, геральдику, звернення до архетипів, національного декоративно-прикладного мистецтва, народної творчості, міфологем, містичного і трансцендентного (ритуали та легенди).
Обґрунтовано появу нової іконографії та значення символу «герой» для українського народу, що модифікувався, набувши сучасної виразності та нової української національної символіки — «герой Небесної Сотні», «Майдан», «жінка-воїн», «воїн-кіборг», «земля на Грушевського» та ін.
Уточнено поняття художнього символу як вираження творчих інтенцій на прикладі живопису київських митців початку ХХІ ст.; специфіку і характер індивідуальних творчих візуальних практик, що сприяють націєтворчим процесам. Це становить перспективність вивчення змісту і форми художнього символу як важливого інструменту комунікації між поколіннями, його ролі в національно-культурній ідентифікації, трансформаційних процесах поступу держави, відчуття належності до нації.
Дата реєстрації
2023-05-10
Додано/оновлено в НРАТ
2023-05-10 / 2026-07-01
