Реєстраційний номер
0824U000301, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
29-02-2024
Статус
Захищена
Назва роботи
Заздрісність як чинник криміногенної поведінки особистості
Здобувач
Мохорєва Олена Миколаївна,
Керівник Євдокімова Олена Олександрівна
Опонент Лісовенко Анна Федорівна
Опонент Католик Галина Вікторівна
Рецензент Нечітайло Ірина Сергіївна
Рецензент Філоненко Володимир Миколайович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний університет внутрішніх справ
Опис
У дисертації здійснено теоретичний аналіз та емпіричне вивчення проблеми заздрісності як чинника криміногенної поведінки особистості. Заздрісність у контексті криміногенної поведінки особистості подано як складний, багатовимірний феномен, що має свої складові та прояви в усіх сферах психіки: у сфері почуттів та емоцій (переживання заздрощів, досади, ненависті, роздратування, злості), у когнітивній сфері (уявлення про перевагу того, кому заздрять, усвідомлення свого більш низького становища порівняно з іншими), у поведінці (різного роду правопорушення та злочини, пов’язані з крадіжкою, руйнуванням, усуненням предмета заздрості, помстою, поширенням чуток, наклепами тощо). Установлено характер взаємозв’язків між різними видами заздрості та характеристиками чоловіків і жінок, що відбувають покарання: перфекціонізмом, відповідальністю, факторами прийняття рішень, локусом контролю, психологічною розумністю та психологічним благополуччям. Визначено частоту виявів різних видів заздрості (заздрості-смутку, заздрості-неприязні) у злочинців із різною кримінальною спрямованістю; зокрема, з’ясовано, що заздрість-неприязнь найчастіше є мотивом скоєння злочинів проти матеріального благополуччя та достатку інших осіб, у той час як у засуджених за злочини проти здоров’я та життя людини більш вираженою є заздрість-смуток, яка виявляється в зневірі, досаді, відчутті соціальної нерівності, образі на життя та оточення. У дисертації набули подальшого розвитку наукові уявлення щодо специфіки проявів феномена заздрості в осіб, які відбувають покарання. Удосконалено теоретико-методологічні підходи до можливостей психокорегувальної роботи з особами, схильними до скоєння злочинів на ґрунті заздрісності.
У першому розділі дисертації феномен заздрісності розглянуто як у контексті класичних психологічних теорій, так і в новітніх наукових студіях. За результатами теоретичного аналізу виявлено, що як предиктори ворожих і депресивних почуттів у заздрості виступають суб’єктивне відчуття несправедливості, неповноцінність, нарцисизм, соціально-ціннісна дезадаптація, дефекти саморегуляції тощо. Показано, що в ракурсі кримінальної поведінки заздрісність може виступати її суттєвою обставиною та рушійною силою.
У другому емпіричному розділі подано дослідження психометричних характеристик заздрісності засуджених чоловіків і жінок; виявлено специфіку їх нарцисизму та перфекціонізму; визначено особливості інтернально-екстернальних характеристик, складових відповідальності та індивідуальних стилів прийняття рішень; виявлено специфіку їх психологічної розумності й психологічного благополуччя та визначено особливості взаємозв’язків означених характеристик із заздрісністю. Подано результати вивчення частоти виявів різних видів заздрості (заздрості-смутку, заздрості-неприязні) у злочинців із різною кримінальною спрямованістю. А також наведено практичні рекомендації для персоналу установ виконання кримінальних покарань щодо психокорекційної роботи з особами, схильними до вчинення злочинів на ґрунті заздрощів.
Емпіричне дослідження психометричних характеристик заздрісності показало, що засуджені чоловіки порівняно з жінками мають більшу схильність до проявів заздрості, забарвленої почуттями ненависті, гніву, ворожості, що виявляється в злобному, роздратовано-прискіпливому ставленні до більш успішної людини. За результатами вивчення нарцисизму та перфекціонізму чоловіків і жінок злочинців установлено, що респонденти обох груп переконані стосовно нереалістично високих очікувань щодо них з боку оточення. Чоловіки більше невдоволені собою, прагнуть досконалості й довершеності. Жінки виявляють вищий рівень соціальної відокремленості та неприязні в міжособистісному спілкуванні, але ставляться до оточення з ідеалізованими очікуваннями.
Емпіричне вивчення взаємозв’язків заздрісності з перфекціонізмом у засуджених показало, що підвищення рівня соціально прийнятного перфекціонізму призводить до збільшення в чоловіків відчуття заздрості-неприязні, забарвленої озлобленістю, гнівом і роздратуванням; у той час як у жінок воно виявляється в посиленні обох видів заздрості: заздрості-неприязні та заздрості смутку. Виявлено подібність загального показника нарцисизму в обох групах досліджуваних. Визначено, що засуджені чоловіки прагнуть проявів уваги, схвалення та захоплення з боку оточення; а засуджені жінки – визнання, слави, включення до престижного кола спілкування та є схильними до публічного самолюбування.
Дата реєстрації
2024-01-12
Додано/оновлено в НРАТ
2024-01-12 / 2026-07-01
