Реєстраційний номер
0824U000497, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
26-01-2024
Статус
Захищена
Назва роботи
Удосконалення методів діагностики та лікування захворювань тканин пародонта у хворих на хронічний тонзиліт
Здобувач
Басіста Анастасія Степанівна,
Керівник Батіг Віктор Маркиянович
Опонент Петрушанко Тетяна Олексіївна
Опонент Герелюк Віталій Іванович
Рецензент Кузняк Наталія Богданівна
Рецензент Годованець Оксана Іванівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Буковинський державний медичний університет
Опис
В дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення проведених клінічних та лабораторних досліджень та запропоноване нове вирішення актуальної наукової задачі в стоматології, котре було спрямоване на оптимізацію лікування та профілактики захворювань пародонта на тлі різних форм хронічного тонзиліту. Для досягнення мети і реалізації завдань дослідження було проведено комплекс клініко-лабораторних досліджень. Обстежено 276 пацієнтів, котрих було розділено на три групи: І група (хронічний тонзиліт + захворювання тканин пародонта) – 141 особа (51,08 %); ІІ група (захворювання тканин пародонта) – 95 осіб (34,42 %); IІІ група (контрольна) – 40 досліджуваних (14,50 %) – без клінічних ознак хронічного тонзиліту і захворювань тканин пародонта. У групи дослідження були включені особи віком від 18 до 59 років, котрі, у гендерному аспекті, були практично однаковими: 48,10% чоловіків та 51,90% жінок.
При клінічному обстеженні, встановлено, що у пацієнтів із супутнім хронічним тонзилітом, поширеність захворювань пародонту становила 77,90±3,08%, p<0,01, з превалюванням хронічного генералізованого пародонтиту ІІ-ІІІ ступеня (48,22±3,93%, p0,01 проти 29,47±3,61% у обстежених без хронічного тонзиліту в анамнезі. Дана тенденція підтверджувалась погіршенням клінічної симптоматики і більш високими значеннями пародонтальних PSR, PMA, PI та гігієнічних індексів OHI-S і API у пацієнтів із хронічним тонзилітом.
Доведено, що у осіб із захворюваннями тканин пародонта з супутнім хронічним тонзилітом, спостерігався дисбаланс мікробіологічного спектру ротової рідини, обумовлений зростанням аеробної і анаеробної мікрофлори, котрий перевищував дані у контролі на 13,97 % та на 35,84 %, р<0,01,відповідно, що в свою чергу викликало порушення колонізаційної резистентності СОПР, а саме, збільшення напруги колонізаційного бар’єру СОПР, у даного контингенту хворих.
Встановлено, що у пацієнтів із захворюваннями тканин пародонта за умов хронічного тонзиліту, зафіксовано максимальне зменшення параметрів клітинного імунітету у крові, а саме: CD3-лімфоцитів – на 38,07 %, CD22-лімфоцитів – на 40,5 % та CD8-лімфоцитів – на 55,29 %, р<0,01 на тлі збільшення CD4-лімфоцитів – на 5,66%, р>0,05, CD72-клітин – на 59,34 % та співвідношення CD4/CD8 – у 2,4 рази, р<0,01, стосовно значень у контрольній групі. Параметри гуморального імунітету характеризувалися достовірним підвищенням вмісту IgG – на 45,09 %, IgA – на 66,67 %, IgM – на 141,6 %, IgE – 3,8 рази та ЦІК – у 2,5, рази р<0,01, стосовно даних у досліджуваних контрольної групи.
У пацієнтів із захворюваннями тканин пародонтана тлі хронічного тонзиліту, досліджено значні зміни цитокінового профілю та вмісту білків гострої фази запалення у крові, що вказували на ступінь виразності запального процесу, котрий, перебігав за гіперергічним типом з тенденцією до генералізації, і характеризувались максимальним збільшенням γ-ІФН – у 2,5 рази, IL-1 – на на 133,90 %, IL-2α – на 60,32 %, ФНП-α: на 16,46 %, С-РБ – у 4,4 рази, вміст сіалових кислот на 37,0 %, серомукоїдів – на 94,4 %, р<0,01, стосовно даних у осіб контрольної групи.
Інтенсифікація процесів перекисного окиснення ліпідів у хворих із захворюваннями тканин пародонта з супутнім хронічним тонзилітом, набувала більш виразних змін залежно від ступеня важкості уражень тканин пародонта і супроводжувалась зростанням малонового діальдегіду та церулоплазміну – у 2,6 рази, SH-групи – на 27,05 %, співвідношень малонового діальдегіду/супероксиддисмутази – у 6,8 рази, церулоплазміну/ супероксиддисмутази - у 6,7 рази, та зниженням супероксиддисмутази – на 60,28 %, каталази – на 55,0 %, р<0,01, стосовно даних у контролі.
Клінічна апробація лікувального комплексу у пацієнтів із хронічним генералізованим пародонтитом на тлі хронічного тонзиліту, сприяла зменшенню виявлення осіб із проявами клінічних симптомів пародонтиту, покращенню стану тканин пародонта за значеннями пародонтальних та гігієнічних індексів, р, р1<0,05, 0,01, стосовно даних до лікування. У пролікованих основної групи «нормалізацію» стану тканин пародонта досліджували у 2,6 рази більшої кількості осіб, р<0,01, стан тканин пародонта «без змін» визначали у 29,0% хворих, р>0,05, «погіршення» стану тканин пародонта об’єктивізували у 4,7 рази рідше, стосовно хворих в контрольній групі, що підтверджувалось даними параклінічних індексів, покращенням мікробіологічних та імунологічних параметрів.
Дата реєстрації
2024-01-18
Додано/оновлено в НРАТ
2024-01-18 / 2026-07-01
