Реєстраційний номер
0824U001011, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
27-02-2024
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Композиторська та виконавська творчість для кларнета ХХ–ХХІ століття: синхроністичний підхід
Здобувач
Петрик Владислав Ігорович,
Керівник Ніколаєвська Юлія Вікторівна
Опонент Єргієв Іван Дмитрович
Опонент Громченко Валерій Васильович
Рецензент Овчар Олександр Павлович
Рецензент Палій Ірина Олегівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний університет мистецтв імені І.П. Котляревського
Опис
Дисертацію присвячено обґрунтуванню явища кларнетизма у музичному мистецтві ХХ–ХХІ століть, яке постає результатом осмислення дії синхронізму в композиторській та виконавській творчості кларнетистів. Гіпотеза базується на факті, що у ХХI столітті мистецтво гри на кларнеті й технічні можливості інструменту досягають небувалих висот. Виходячи з цього, формується особлива система, що втілює відмінні, характерні риси кларнетового мистецтва – явище, яке в дисертації отримало назву «кларнетизм».
Мета дослідження – репрезентувати творчість для кларнета у творчій практиці ХХ-ХХІ ст. як відкриту систему композиторсько-виконавської взаємодії, специфіку якої серед інших інструментальних типів музикування уособлює якість звучання – кларнетизм.
Об'єктом дослідження є композиторська та виконавська творчість для кларнета в музичному мистецтві ХХ-ХХІ століть; предметом – синхроністичність композиторсько-виконавської творчості для кларнета у ХХ–ХХІ ст.
Методологія базується на синхроністичному підході, розробка якого закладена у проблематику дисертації. Це означає актуалізацію вивчення розвитку явища кларнетизма в певний момент історії європейської культури.
Історико-стильовий зріз та існування композитора-виконавця на одній вісі часу є важливою передумовою такого підходу, дозволяючи усвідомити складові композиторсько-виконавської взаємодії.
Наукову новизну отриманих результатів доводять: 1) перший у музикології досвід обґрунтування явища «кларнетизм» як виконавсько-педагогічної системи, яку характеризує комплекс засобів гри на кларнеті, що сформувалися в композиторсько-виконавській практиці ХХ-ХХІ ст.; 2) системний аналіз інтепретувальних та художніх ідей Мартіна Фроста на прикладі виконання творів для кларнету XVIII-XXI ст. та формулювання засад його виконавського стилю, що здійснено вперше; 3) формування авторської методи виконавства на кларнеті, опис її наукового алгоритму та його застосування до обраних творів на ґрунті власної інтерпретації; 4) системний аналіз витоків, засад та перспектив харківської школи виконавства на кларнеті, розвиток якої пов’язано з особистістю Валерія Алтухова.
Структура дисертації містить два розділи – історичко-теоретичний та аналітичний.
Розділ 1 присвячено вивченню технічних інновацій кларнету та оцінці новаторських методів виконання, які з'явилися у ХХ столітті, їхньому впливу на формування сучасних стандартів виконавської майстерності. Окремий акцент зроблено на аналізі взаємодії між композиторами та виконавцями, яка сприяла розвитку нових музичних форм і стилів у кларнетовій музиці.
У висновках до розділу сформульовано визначення явища «кларнетизм». Кларнетизм це: 1) явище, що характеризує високий рівень виконавської культури у ХХ-ХХІ ст., пов’язане з особливостями виконавської поетики видатних музикантів, характеризує певний «пік» технічних можливостей інструмента; 2) мистецтво гри на кларнеті як різновид музичного інструменталізму, що увиразнює рівень опанування системою виконавських засобів (тембр, діапазон, мікрохроматика, мультифоніка) та особливості психофізіології, здатність до особистісного, духовного зростання на шляху до майстерності.
Розділ 2 містить аналітичний огляд окремих впливових творів ХХ століття та оцінку їхньої ролі у розвитку кларнетової музики, а також аналіз внеску видатних кларнетистів у еволюцію інструменту та його художніх можливостей. Закцентовано увагу на класифікації технічних прийомів, які були застосовані в творах Б. Бартока, Й. Відманна, К. Ахо, й проаналізовано, яким чином ці прийоми взаємодіють із стилями провідних кларнетистів, в тому числі Б. Гудмена та М. Фроста. Це дозволило виявити взаємозумовленість між технічними інноваціями та виконавськими практиками, що сприяли розвитку кларнетової музики.
Одним з ключових аспектів дослідження стало вивчення педагогічної системи В. Алтухова (підрозділ 2.5), яка виявилася стратегічно важливою для розуміння сутності кларнетизма. Аналіз цієї системи надав глибоке розуміння методології та педагогічних принципів, які впливають на формування майбутнього покоління кларнетистів, виявляючи зв'язок між виконавською майстерністю та освітніми підходами. Зазначено, що харківська кларнетова школа являє собою втілення різноманітних принципів кларнетової культури інструментального звучання: від теоретичних до синхроністичних і історичних, унікально поєднуючи їх у педагогіці та виконавстві.
У Висновках підсумовано аналітичний матеріал та окреслено історичний, теоретичний, аналітичний та феноменологічний дискурси висвітлення теми.
Дата реєстрації
2024-02-22
Додано/оновлено в НРАТ
2024-02-22 / 2026-10-09
