Реєстраційний номер
0825U000233, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
06-03-2025
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Особливості патології сльозовідвідних шляхів у хворих на цукровий діабет 2 типу та клінічна оцінка ефективності їх лікування
Здобувач
Безега Ніна Михайлівна,
Керівник Бездітко Павло Андрійович
Опонент Скрипник Рімма Леонідівна
Опонент Шидловська Тетяна Анатоліївна
Опонент Сакович Василь Микитович
Рецензент Безкоровайна Ірина Миколаївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Полтавський державний медичний університет
Опис
Дисертаційна робота присвячена підвищенню ефективності діагностики та лікування патології сльозовідвідних шляхів у хворих на цукровий діабет 2 типу (ЦД2) на основі вивчення клінічних особливостей захворювання. Це обумовило актуальність наукового напряму та вибір теми дисертаційного дослідження, визначили його мету і завдання.
Для виявлення особливостей патології сльозовідвідних шляхів у хворих на ЦД2 типу провели три дослідження.
Перше дослідження провели з метою виявлення частоти та клінічних особливостей патології сльозовідвідної системи у хворих на ЦД2.
Друге дослідження було проведено для виявлення частоти та особливостей симптоматичної ННСШ у хворих на ЦД.
Третє дослідження провели з метою визначення особливостей ходу операції, перебігу післяопераційного періоду та оцінки ефективності ЕЕД у хворих на хронічний дакріоцистит залежно від наявності ЦД2.
В основу даної дисертаційної роботи покладено результати власних спостережень та аналізу результатів проведених досліджень виявлено, що наявність ЦД2 підвищує ризик патології сльозовідвідної системи: ННСШ (41±4,9 % хворих) та повної ННСШ (25±4,3 % хворих) у 1,4 рази, двобічної ННСШ (20±4,0 % хворих)
- у 1,5 разів по відношенню до осіб без ЦД (р<0,05).
У хворих на ЦД2 відмічалися клінічні ознаки патології сльозовивідних шляхів, а саме збільшення частоти непрохідності сльозовивідної протоки (24±4,3 % хворих) в 1,3 рази, непрохідності по мембранному типу сльозового отвору (9. 8±3,8 % очей) та точковому типу (13,1±4,3 % очей) в 2 та 1,7 рази, ННСШ у жінок (58±7,0
% пацієнтів) в 1,5 рази, блефариту (70,7±7,1 % пацієнтів) в 1,3 рази по відношенню до пацієнтів без ЦД (р<0,05).
У хворих на ЦД 1 основної групи виявили залежність частоти ННСШ від рівня компенсації ЦД: при декомпенсованому ЦД захворювання (70±14,5 % хворих) виявляли у 1,4 та 2 рази частіше, ніж при субкомпенсованому та компенсованому ЦД відповідно (р<0,05).
Виявили, що частота патології сльозовідвідної системи у хворих на ЦД2 залежить від компенсації ЦД: частота ННСШ при декомпенсованому ЦД2 (70±14,5
% хворих) у 1,4 та 2 рази вища, ніж при субкомпенсованому та компенсованому ЦД2 відповідно (р<0,05); у хворих на симптоматичну ННСШ частота декомпенсованого ЦД2 (51,8±6,7 % хворих) у 2,1 та 2,2 рази вища, ніж субкомпенсованого та компенсованого ЦД2 відповідно (р<0,05).
Встановили, що ЦД2 відмічається у 19,7±2,4 % хворих на симптоматичну ННСШ та приводить до розвитку захворювання у більш молодшому віці: середній вік хворих на 8,1 рік менше у порівнянні до хворих на симптоматичну ННСШ без ЦД (р<0,05).
У хворих на ЦД2 відмітили клінічні особливості симптоматичної ННСШ: підвищення частоти двобічного ураження (46,4±6,7 % хворих) у 1,6 разів, дакріоциститу (60,7±6,5 % хворих) - у 1,5 разів, непрохідності слізних точок (30,3±6,1 % хворих) – у 1,3 рази, двобічної непрохідності слізних точок (7,1±3,4
% хворих) – у 2,7 разів, непрохідності слізних точок по мембранному типі (9,8±3,3
% очей) – у 2 рази, по крапковому типі (9,8±3,3 % очей) – у 1,9 разів, блефариту (71,4±6,0 % хворих) – у 1,4 рази у порівнянні до відповідних показників хворих на симптоматичну ННСШ без ЦД (р<0,05).
Виявили, що підвищення рівня глікозильованого гемоглобіну крові (НвА1с) корелює з тяжкістю симптоматичної ННСШ та наявністю блефаритів у хворих на ЦД2: при декомпенсованому ЦД2 частота двобічного ураження (58,6±9,2 % хворих) у 1,9 разів, повної обструкції (78,3±6,1% очей) – у 1,5 разів, блефаритів (79,3±7,7 %) – у 1,5 разів перевищує відповідні показники хворих на компенсований ЦД2 (р<0,05).
Встановили, що ефективність ЕЕД у хворих на хронічний дакріоцистит залежить від наявності та ступеню компенсаціїї ЦД2: при ЦД2 ефективність операції через 2 місяці (70±8,4 % хворих) у 1,3 разів, через 6 місяців (63,3±8,8 % хворих) – у 1,4 разів, через 2 роки (50±9,1 % хворих) – у 1,6 разів нижче, ніж у хворих без ЦД (р<0,05); при декомпенсованому ЦД2 ефективність операції через 2 місяці (58,8±11,9 % хворих) у 1,4 разів, а через 6 місяців (52,9±12,1 % хворих) та 2 роки (41,2±11,9 % хворих) – у 1,5 разів нижча, ніж при субкомпенсованому та компенсованому ЦД2 (р<0,05).
Відмітили, що при хронічному дакріоциститі частота плоскоклітинної метаплазії поверхневого епітелію слизової оболонки носа залежить від наявності та ступню компенсації ЦД2: у хворих на ЦД2 (56,7±9,1 % хворих) у 1,9 разів перевищує показник хворих без ЦД (р<0,05); при декомпенсованому ЦД2 (70,6±11,1 % хворих) у 1,9 разів перевищує таку у хворих на субкомпенсований та компенсований ЦД2 (р<0,05).
У хворих на хронічний дакріоцистит та ЦД2 відмітили кореляцію між плоскоклітинною метаплазією поверхневого епітелію слизової оболонки носа та ефективністю ЕЕД: частота метаплазії у хворих, у яких відбувся рецидив непрохідності слізних шляхів протягом 2 років (93,3±6,5 % хворих), була у 4,7 разів вищою, ніж у хворих, у яких ЕЕД була ефективною (р<0,05).
Дата реєстрації
2025-01-14
Додано/оновлено в НРАТ
2025-01-14 / 2026-07-14
