Реєстраційний номер
0825U001403, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
18-06-2025
Статус
Захищена
Назва роботи
Медико-психологічні складові постковідного синдрому у пацієнтів, які перенесли гострі цереброваскулярні захворювання
Здобувач
Галанта Юрій Андріанович,
Керівник Матяш Михайло Миколайович
Опонент Белов Олександр Олександрович
Опонент Ісаков Рустам Ісроїлович
Рецензент Хаустова Олена Олександрівна
Рецензент Асанова Азізе Ельдарівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний медичний університет імені О. О. Богомольця
Опис
Глобальна пандемія COVID-19 привернула увагу медичної спільноти до широкого спектру ускладнень, які можуть супроводжувати інфекцію або виникати після її перенесення. Більшість осіб, інфікованих COVID-19, одужують протягом декількох тижнів, однак деякі пацієнти переживають ускладнення, які тривають більше року. Цей стан може бути відчутний навіть у тих, хто не мав виражених симптомів інфекційного захворювання під час його гострої стадії і може мати різноманітні прояви, які змінюються з часом.
Спектр патологій, пов’язаних із постковідним синдромом, відомий під різними назвами: «тривалий COVID», «довготривалий COVID», «пост-гострий COVID-19», «довгострокові наслідки COVID» чи «хронічний COVID». Загальними симптомами, які характеризують наявність цього синдрому є втрата смаку та нюху, втома, задишка, когнітивні порушення, м’язевий біль, немотивована тривога, депресія та затуманеність свідомості, які тривають більше трьох тижнів з моменту зникнення симптомів гострого захворювання, та не можуть бути пояснені іншими патологічними станами.
Одним із частих ускладнень COVID-19 та одним із симптомів
постковідного синдрому є неврологічні розлади. У 2020 році було виявлено, що у майже 40 % інфікованих відбувається ураження центральної та периферичної нервової системи. COVID-19 може викликати цілу низку неврологічних розладів, включно з невропатією черепних нервів, гострими аутоімунними полінейропатіями, такими як синдром Гієна-Барре та синдром Міллера-Фішера, цереброваскулярними ускладненнями, зокрема гіпертонічними кризами, транзиторними ішемічними атаками, інсультами та венозними тромбозами, ураженнями опорно-рухового апарату, включаючи скелетні м’язи та хребет, порушеннями пам’яті та настрою, включаючи депресію та тривогу, спричинені як прямим впливом вірусу на нейрони, так і соціальними наслідками пандемії, зокрема соціальною ізоляцією та відчуттям невпевненості у майбутньому.
Пацієнти з гострими цереброваскулярними захворюваннями, такими як інсульти, вже перебувають в зоні підвищеного ризику через органічне ураження нервової системи. В Україні кожен рік реєструється 120000 -130000 нових інсультів і інфікування вірусом SARS-CoV-2 може посилювати органічне ураження, викликане порушенням мозкового кровообігу, призводячи до складніших та триваліших відновлювальних процесів. Це, в свою чергу, вимагає більш глибокого розуміння взаємозв’язку між постковідним синдромом і психологічними наслідками.
Детальний аналіз медико-психологічних складових, які впливають на динаміку відновлення після COVID-19 у пацієнтів з постковідними синдромом та гострим порушенням мозкового кровообігу є критично важливим. Розуміння, як пандемія впливає на пацієнтів з гострими цереброваскулярними захворюваннями, може допомогти в розробці цілісних підходів до ведення таких пацієнтів, включаючи індивідуалізовані реабілітаційні плани та психологічну підтримку, з метою покращення їхньої якості життя та соціальної адаптації після перенесеної хвороби.
В дисертаційній роботі встановлено патопсихометричні особливості хворих із посковідним синдромом та гострими порушеннями мозкового кровообігу за ішемічним типом такими як ішемічний інсульт та транзиторна ішемічна атака. Виявлено взаємозв’язки між розладами когнітивної сфери, порушенням сну, астенічним станом та тривожно-депресивними розладами. Проведена апробація програми психокорекції ментальних та емоційних розладів та оцінена її ефективність.
Усі пацієнти знаходилися у пізньому відновлювальному періоді після перенесеного ішемічного інсульту або транзиторної ішемічної атаки. За віком, статтю, рівнем освіти, сімейним станом, працевлаштуванням та тютюнопалінням статистично значимих відмінностей між пацієнтами виявлено не було, що підтверджує однорідність груп дослідження.
Дослідження медико-психологічних складових постковідного синдрому у пацієнтів із гострим порушенням мозкового кровообігу за ішемічним типом було здійснене на базі Державної установи «Інститут нейрохірургії ім. А.П. Ромоданова НАМН України». Вибірка респондентів складалася зі 137 пацієнтів (101 жінки та 36 чоловіків) у віковій категорії від 35 до 65 років у віці 50,91 ± 10,6 років які мали постковідний синдром та гостре порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом в анамнезі. Групу порівняння склали 80 пацієнтів (50 жінок та 30 чоловіків) у віці 53,98 ± 9,11 років із гострим порушенням мозкового кровообігу в анамнезі які не хворіли на ковід.
120 пацієнтів із постковідним синдромом були залучені до апробації програми психокорекції. Вони були рандомно розділені на дві групи. Перша група отримувала стандартне лікування відповідно призначенню та додатково проходила восьмитижневе лікування за розробленою програмою реабілітації. Друга група отримувала стандартне лікування відповідно протоколу терапії. Пацієнти, залучені до апробації програми реабілітації проходили тренувальне заняття і надалі виконували програму самостійно із періодичним спілкуванням із лікарем.
Дата реєстрації
2025-04-29
Додано/оновлено в НРАТ
2025-04-29 / 2026-07-01
