Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U002095, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 27-06-2025 Статус Захищена Назва роботи Екстракорпоральна замісна ниркова терапія в пацієнтів при критичних станах Здобувач Дубина Володимир Миколайович, Керівник Кравець Ольга Вікторівна Опонент Воротинцев Сергій Іванович Опонент Кучин Юрій Леонідович Рецензент Кошарний Володимир Віталійович Рецензент Єхалов Василь Віталійович Опис У дисертаційному дослідженні наведене теоретичне узагальнення та практичне вирішення актуального наукового завдання щодо підвищення ефективності інтенсивної терапії пацієнтів у критичних станах внаслідок політравми, ускладненої гострим пошкодженням нирок, на підставі вивчення показників функціонального стану нирок та гомеостазу при різних режимах екстракорпоральної замісної ниркової терапії. У ході порівняльного проспективного одноцентрового відкритого дослідження обстежено 166 пацієнтів у критичних станах внаслідок політравми, ускладненої гострим пошкодженням нирок (ГПН). Пацієнти, включені до дослідження, надійшли через 20,2 [14,0; 36,0] години від моменту отримання травми після початкової стабілізації стану з медичних установ І та ІІ рівнів. У структурі пошкоджень (AIS≥3) домінували пошкодження кінцівок (87,3 %) та зовнішніх структур (66,9 %). Частота поранень органів черевної порожнини та грудної клітки становила 49,4 % та 40,4 % відповідно, голови – 11,4 %. Тяжкість пошкоджень за ISS коливалася від 16 балів до 57 балів з медіанним значенням 29,0 [19,3; 36,0] бала. Стратифікацію пацієнтів на групи порівняння здійснювали залежно від методу ЗНТ, який застосовували. Пацієнтам I групи (n=54) проводили дискретну вено-венозну гемодіафільтрацію (Hemodiafiltration, HDF), IІ групи (n=65) –подовжену вено-венозну гемодіафільтрацію (Continuous veno-venous hemodiafiltration, CVVHDF), IІІ групи (n=47) – поєднане застосування режимів HDF та CVVHDF. Групи статистично не відрізнялися за віком, статтю, антропометричними даними, вихідним клінічним станом, тяжкістю та характером травми. Проведення ЗНТ припиняли за умови відновлення діурезу > 0,5 мл/кг/год (спонтанний діурез понад 500 мл/добу або 2000 мл/добу при застосуванні діуретиків) та відсутності поточних або нових показань до проведення ЗНТ на тлі усунення первинного чинника ГПН. Наукова новизна отриманих результатів. У роботі дістало подальшого розвитку розширення уявлень про патофізіологічні зміни показників функціонального стану нирок та гомеостазу в пацієнтів у критичних станах внаслідок політравми, ускладненої ГПН, та продовжено вивчення їх змін при застосуванні різних режимів екстракорпоральної замісної ниркової терапії. Підтверджено, що в пацієнтів у критичних станах внаслідок політравми, ускладненої ГПН ІІІ стадії за KDIGO, відбувається формування поліорганної дисфункції/недостатності (бальна оцінка за шкалами Denver і SOFA – 5,0 [3,0; 7,0] та 10,0 [6,0; 14,0] відповідно) на тлі масивного рабдоміолізу, що супроводжується розвитком цитолітичного синдрому і гіперкаліємії вже на першу добу після травми. Доведено, що застосування ЗНТ у режимі HDF у пацієнтів у критичних станах внаслідок політравми, ускладненої ГПН ІІІ стадії за KDIGO, дозволяє стабілізувати гемодинаміку та відновити спонтанну вентиляцію, швидко нормалізувати сироваткову концентрацію калію, сприяє зменшенню рівнів міоглобіну та КФК у сироватці крові (р<0,05) й проявів цитолітичного синдрому (p<0,001). Виявлено, що проведення ЗНТ у режимі CVVHDF у пацієнтів у критичних станах внаслідок політравми, ускладненої ГПН ІІІ стадії за KDIGO, ефективно знижує рівні міоглобіну, КФК та трансаміназ (р<0,05 для всіх показників), при посиленні тромбоцитопенії (зменшення кількості тромбоцитів на 36,0 % від вихідної (p<0,001)), формуванні субкомпенсованого метаболічного ацидозу на тлі помірної гіпокоагуляції та значної гіперфібриногенемії (підвищення рівня фібриногену на 86,8 % (р=0,012)). Встановлено, що поєднане застосування режимів HDF/CVVHDF у пацієнтів у критичних станах внаслідок політравми, ускладненої ГПН ІІІ стадії за KDIGO, супроводжується поступовою нормалізацією рівнів калію, АсТ та кількості тромбоцитів у сироватці крові при ефективному зниженні рівнів міоглобіну та КФК (р<0,05 для всіх показників). Доведено доцільність використання певних режимів ЗНТ у пацієнтів у критичних станах внаслідок політравми, ускладненої ГПН ІІІ стадії за KDIGO, з урахуванням необхідності негайної корекції критичних електролітних змін та тяжкості стану пацієнта. Вперше виявлено у пацієнтів у критичних станах внаслідок політравми, ускладненої ГПН ІІІ стадії за KDIGO, прогностичну значущість таких предикторів смерті, як застосування норадреналіну та тяжкість ушкоджень за ІSS при надходженні, а також концентрації калію та тяжкості ушкоджень за ІSS після першого сеансу ЗНТ. Практичне значення отриманих результатів. На підставі отриманих даних розроблені алгоритми ініціації та вибору режиму ЗНТ у пацієнтів у критичних станах внаслідок політравми, ускладненої ГПН ІІІ стадії за KDIGO, які, залежно від тяжкості електролітних порушень і стану пацієнта, дозволяють підвищити ефективність лікування за рахунок зниження летальності в короткостроковому та довгостроковому періодах, скорочення випадків розвитку хронічної хвороби нирок, що потребують проведення діалізної терапії в подальшому. Дата реєстрації 2025-06-02 Додано в НРАТ 2025-06-02 Закрити