Реєстраційний номер
0825U002252, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
11-08-2025
Статус
Захищена
Назва роботи
Обгрунтування одномоментної черезміхурової трансцервікальної простатектомії при хірургічному лікуванні доброякісної гіперплазії простати великих розмірів.
Здобувач
Балацький Олексій Романович,
Керівник Шапринський Володимир Олександрович
Керівник Горовий Віктор Іванович
Опонент П’ятночка Володимир Іванович
Опонент Лисенко Руслан Борисович
Опонент Зайцев Валерій Іванович
Рецензент Лутковський Руслан Анатолійович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова
Опис
Дисертація складається з теоретичного обгрунтування і пропозиції щодо практичного вирішення важливого науково-практичного завдання, а саме покращення результатів оперативного втручання при лікуванні пацієнтів з доброякісною гіперплазією передміхурової залози великих розмірів шляхом впровадження черезміхурової трансцервікальної простатектомії та удосконалення методики окремих її етапів.
Клінічне дослідження базується на аналізі 300 пацієнтів з доброякісною гіперплазією передміхурової залози. Основна група сформована зі 100 (33,3%) хворих, яким виконали одномоментну трансцервікальну простатектомію із 2023 по 2024 роки. Сформовані дві порівняльні групи із 100 (33,3%) пацієнтів що перенесли у період із 2019 по 2022 роки одномоментну залобкову простатектомію, а також 100 (33,3%) хворих, яким із 2017 по 2022 роки виконали одномоментну черезміхурову простатектомію.
Трансцервікальну простатектомію виконували шляхом поперечного розсічення на 1 см вище (проксимальніше) шийки сечового міхура, дана операція займає проміжне місце між черезміхуровою та залобковою простатектоміями і дозволяє уникнути негативних сторін цих відомих методик, а також використовувати переваги кожної із них. При трансцервікальній простатектомії нами запропоновано низводити (проводити тригонізацію) нижнє півколо шийки сечового міхура у внутрішню частину ложа передміхурової залози, накладаючи два П – подібних шви. Особливістю накладання П – подібних швів полягає у прошиванні всієї товщі стінки заднього півкола шийки сечового міхура, що вивертає слизову міхура у просвіт ложа простати, тим самим зменшує контакт сечі із лігатурами і дизуричні симптоми після операції та профілактується стриктура шийки сечового міхура. Лігатури проводили через бічні стінки капсули простати та зв’язували між собою ззовні капсули. Нижнє півколо шийки сечового міхура закриває задньо-бічні поверхні ложа простати, що посилює гемостаз ложа простати. Через широку шийку сечового міхура виконували також симультанні операції з приводу захворювань сечового міхура (уретероцеле, видалення каменів, дивертикула сечового міхура, невеликих пухлин сечового міхура).
Нами досліджена інтраопераційна крововтра після виконання різних оперативних втручань. Встановлено, що середня інтраопераційна крововтрата після одномоментної трансцервікальної простатектомії становить 212,7±23,2 (IQR 189,5; 235,9) (p<0,001) мл і за статистичними даними була нижчою, за інтраопераційну крововтрату після проведення одномоментних залонних 519,7±67,2 (IQR 452,5; 586,9) (p<0,05) та черезміхурових 316,7±53,2 (IQR 263,5; 369,9) (p<0,05) аденомектомій.
Проведена оцінка акту сечопускання після виконання одномоментної трансцервікальної, залобкової та черезміхурової простатектомій. Це дозволяє об’єктивно оцінити та порівняти процес спорожнення сечового міхура у пацієнтів в яких виявлена доброякісна гіперплазія передміхурової залози у передопераційний та післяопераціний періоди, а також встановити ефективність його. При виконанні урофлоуметрії проводилась оцінка та порівння максимальної об’ємної швидкості потоку сечі (Qmax) перед та після проведення одномоментних трансцервікальної, залобкової та черезміхурової простатектомій. Середня максимальна швидкістьо б’єму потоку сечі (Qmax) у пацієнтів до проведення одномоментних трансцервікальних простатектомій складала 7,0 ± 1,5 мл/с (IQR 5,5; 8,5) (p<0,001), одномоментних залонних простатектомій - 7,6 ± 1,1 мл/с (IQR 6,5; 8,7) (p<0,001), одномоментних черезміхурових - 7,2 ± 1,4 мл/с (IQR 5,8; 8,6) (p<0,001). У пацієнтів яким провели трансцервікальну простатектомію середня Qmax складала 26,1 ± 2,8 мл/с (IQR 23,3; 28,9) (p<0,05), залонну простатектомію - 26,0 ± 2,7 мл/с (IQR 23,3; 28,7 ) (p<0,001), черезміхурову - 25,2 ± 2,5 мл/с (IQR 22,7; 27,7) (p<0,05).
Отже, як свідчать дані трансцервікальна, так як і залобкова та черезміхурова простатектомії дозволяють статистично однаково та ефективно відновити акт сечовипускання після операції у хворих на ДГП.
Нами також проведені удосконалення окремих етапів операції залобкової та черезміхурової простатектомій.
При порівнянні ранніх результатів одномоментної трансцервікальної простатектомії в порівнянні із залобковою та відкритої черезміхурової простатектомії встановлено, що після виконання одномоментної трансцервікальної простатектомії відсоток ускладнень за Clavien-Dindo був статистично нижчий (21 %) при порівнянні із залобковою (36%) та черезміхуровою (34%) простатектоміями.
При аналізі результатів лікування пацієнтів статистично відмічається однакова частота післяопераційних ускладнень після проведення одномоментних трансцервікальних, залонних та черезміхурових аденомектомій 7 (8,75 %) (p=0,034), 7 (9,3 %) (p=0,028) 8 (10,7 %) (p=0,048) відповідно.
Отже, одномоментна трансцервікальна простатектомія характеризується перевагами над залобковою та черезміхуровими простатектоміями на етапі стаціонарного лікування і не погіршує віддалені результати відомих хірургічних втручань на простаті.
Дата реєстрації
2025-06-11
Додано/оновлено в НРАТ
2025-06-11 / 2026-07-20
