Реєстраційний номер
0825U003340, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
11-08-2025
Статус
Захищена
Назва роботи
Екстрадиція як форма міжнародної правової допомоги у кримінальному провадженні
Здобувач
Бадалова Тетяна Геннадіївна,
Керівник Федченко Володимир Михайлович
Опонент Фоміна Тетяна Григорівна
Опонент Дрозд Валентина Георгіївна
Рецензент Гаркуша Аліна Григорівна
Рецензент Березняк Василь Сергійович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Дніпровський державний університет внутрішніх справ
Опис
Дисертацію присвячено дослідженню проблемних питань, що виникають під час здійснення екстрадиції як форми міжнародної правової допомоги у кримінальному провадженні.
Розкрито стан наукових досліджень, присвячених значенню екстрадиції в науці. Досліджено нормативно-правове регулювання екстрадиції та її поняття. Проаналізовано джерела нормативно-правового регулювання екстрадиційних відносин, що охоплюють багатосторонні міжнародні нормативно правові акти, а саме, Конвенції: Про екстрадицію, 1993 р.; Про видачу правопорушників, 1957 р.; Про передачу засуджених осіб, 1983 р.; Про боротьбу з тероризмом, 1977 р.; Про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 р.; Про боротьбу з фінансуванням тероризму, 1999р.; Проти транснаціональної організованої злочинності, 2000 р.; Проти корупції, 2003 р.; Про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, 1993 р.; Про боротьбу з корупцією, 1999 р.; Міжнародний пакт про громадські і політичні права, 1966 р., а також, міжнародні договори, міждержавні угоди та національне законодавство держав, що регулюють питання у сфері кримінального судочинства і визначають підстави, умови та процесуальний порядок її здійснення.
Зазначено, що екстрадиція є однією з форм міжнародного співробітництва в сфері кримінального судочинства, яка ґрунтується на положеннях ратифікованих міжнародних правових актів та національного законодавства держав, являє собою сукупність правових відносин між уповноваженими компетентними органами держав щодо запиту про видачу оголошеного у міжнародний розшук підозрюваного, обвинуваченого, засудженого за вчинення ним злочину, з метою його притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, що здійснюється на основі нормативно-правових актів міжнародного та національного рівня таких держав. За допомогою екстрадиції, як однієї з форм міжнародної правової допомоги у кримінальному провадженні, в кожному конкретному випадку, забезпечується невідворотність кримінальної відповідальності й покарання осіб, які вчинили злочин.
Розглянуто функції, підстави та умови екстрадиції у кримінальному провадженні, особливу увагу приділено функціям екстрадиції, які реалізуються щодо забезпечення невідворотності покарання, ефективної боротьба з транснаціональною злочинністю та зміцнення міжнародного співробітництва. Між тим, звернута увага, що міжнародна, нормотворча та охорона функція, яка насамперед покликана забезпечувати охорону громадян та державних інтересів від злочинних посягань. Не реалізуються в рамках екстрадиції у повному обсязі, якщо такі злочинні діяння (за вчинення яких особа підпадає видачі до іншої держави) вважаються злочинами, що вчиненні на політичному, релігійному чи расовому ґрунті (ст. 3 Статуту Інтер-полу). Водночас, Статутні положення не враховують різноманітний механізм вчинення злочинів з можливістю застосуванням сучасних технологій, способів та засобів їх вчинення, що дозволяє таким злочинцям певним чином завуальовувати свої дійсні злочині наміри та мотиви під виглядом політичних, релігійних, расових переконань тощо, уникаючи тим самим справедливого покарання.
Детально розглянуто підстави для здійснення екстрадиції та з’ясовано, що екстрадиція може здійснюватися за наявності фактичних та юридичних підстав. До фактичних відносяться: 1) наявні достатні дані, що злочин вчинено особою, щодо якої може бути застосована екстрадиція; 2) існує достатньо належно оформлених документів, які передбачені вимогами щодо процедури здійснення екстрадиції; 3) до центрального уповноваженого органу держави, на території якої здійснено затримання, оголошеної у міжнародний розшук особи, надійшло звернення від уповноваженого компетентного органу іншої держави про здійснення екстрадиції затриманої особи, яка цією державою була оголошена у міжнародний розшук за вчинення злочину на її території; 4) наявність результатів судового розгляду матеріалів в рамках екстрадиції та здійснення екстрадиційної перевірки; 5) прийняття уповноваженим центральним органом держави рішення про екстрадицію такої особи та безпосередню її передачу уповноваженим компетентним органам держави, яка з таким запитом звернулася.
Дата реєстрації
2025-08-08
Додано/оновлено в НРАТ
2025-08-08 / 2026-07-01
