Реєстраційний номер
0825U004385, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
27-02-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Ретроградна та антеградна біліарна декомпресія при обтурації дистального відділу загальної жовчної протоки пухлинного генезу
Здобувач
Шевчук Микола Петрович,
Керівник Дудченко Максим Олександрович
Опонент Польовий Віктор Павлович
Опонент Муравйов Петро Тадеушович
Опонент Хіміч Сергій Дмитрович
Рецензент Должковий Сергій Вікторович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Полтавський державний медичний університет
Опис
Представлене дослідження систематизує діагностично-лікувальний маршрут пацієнтів із обструктивною жовтяницею пухлинного генезу і надає зрозумілий практичному лікарю алгоритм вибору між ретроградними та антеградними методами біліарної декомпресії.
Ключовою ідеєю є опора на два провідні критерії:
1. Рівень біліарної обструкції (три рівні (I рівень блоку – інтрапанкреатичний сегмент холедоха/зона великого дуоденального сосочка, II рівень блоку – від місця впадіння міхурової протоки до конфлюенсу печінкових протоків, III рівень блоку – внутрішньопечінковий)) замість узагальненого поділу на «проксимальний та дистальний»),.
2. Ступінь тяжкості обструктивної жовтяниці.
Така стратифікація дозволяє персоніфікувати тактику, прогнозувати технічний успіх втручання і мінімізувати ускладнення, не відмовляючись від важливих базових шкал (ASA/ECOG/TNM), які залишаються інструментами анестезіологічного та онкологічного планування.
Наукова новизна полягає у валідації трирівневої класифікації обструкції жовчовивідних шляхів, як клінічно значущого предиктора вибору методу біліарної декомпресії, підтвердженні ролі ступеню тяжкості обструктивної жовтяниці як модифікатора ризику та у відмежуванні ASA/ECOG/TNM як шкал планування, що самостійно не визначають первинний вибір способу оперативного втручання. Додатковою новизною є інтеграція ендоскопічного та черезшкірного підходів в єдиний алгоритм із передбачуваними результатами.
За результатами проведеної роботи запропонований наступний алгоритм:
Рівень I (дистальний/периампулярний) та рівень II (від місця впадіння міхурової протоки до конфлюенсу печінкових протоків) – зони, де найбільш доцільним є ендоскопічне стентування. Рішення щодо типу стента залежить від очікуваної тривалості життя, планів щодо радикального втручання, доступності ресурсів і профілю ризику інфекцій. Пластикові стенти дешевші, однак мають вищу частоту оклюзії; само-розширювані металеві – забезпечують кращу прохідність та довший термін функціонування, що важливо у паліативних хворих. У пацієнтів із резектабельними новоутвореннями допустиме використання пластикових стентів як етапу підготовки до операції.
Рівень III (внутрішньопечінкові протоки) найчастіше обумовлює неможливість або надмірну ризикованість ретроградної тактики, тому
пріоритет має черезшкірно-черезпечінкове холангіодренування.
Холецистостомія – корисний тимчасовий варіант у тяжких пацієнтів із блоком жовчних шляхів І-го рівня, особливо за високого ризику анестезії. Вона дозволяє стабілізувати стан, знизити білірубін до рівня, прийнятного для подальшої інтервенції або онкологічного лікування.
Узагальнюючи дослідження, встановили, що алгоритм вибору методу біліарної декомпресії при обструктивній жовтяниці пухлинного генезу повинен базуватися не стільки на нозологічній формі пухлини (рак голівки підшлункової залози, холангіокарцинома, пухлина жовчного міхура тощо), скільки на точному визначенні топографічного рівня блоку жовчних шляхів і на ступені тяжкості жовтяниці за клініко-біохімічними критеріями. Саме поєднання цих двох факторів – анатомічної локалізації обструкції та клінічної тяжкості обструктивної жовтяниці – дозволяє в кожного конкретного пацієнта обрати не лише ефективну, але й найбільш безпечну тактику втручання, мінімізувати кількість післяопераційних ускладнень і стабілізувати стан хворого в максимально короткі терміни.
Профілактика інфекцій: антибіотикопрофілактика проводилась усім пацієнтам одноразово безпосередньо перед оперативним втручанням, при наявних ознаках інфекції в післяопераційному періоді – продовжувалась. Профілактика пост-ЕРХПГ панкреатиту передбачає мінімізацію травматизації папіли, раціональну тривалість втручання, коректну канюляцію.
Корекція коагулопатії: у пацієнтів із вираженою гіпербілірубінемією часто спостерігається дефіцит вітаміну K та порушення синтезу факторів згортання крові. Доцільно проводити передпроцедурну корекцію, а також моніторинг коагулограми впродовж всього періоду стаціонарного лікування.
Післяпроцедурний моніторинг: контроль температури тіла, больового синдрому, амілази (після ретроградного стентування), білірубіну та показників запалення, а також оцінка прохідності дренажу/стента. Раннє виявлення їх дисфункції та її усунення дозволяє уникнути септичних ускладнень і потреби в повторних втручаннях у невідкладному порядку.
Впровадження модифікованого алгоритму в проспективній групі супроводжувалося зростанням технічної та клінічної успішності декомпресії, зменшенням кількості комбінованих процедур і повторних маніпуляцій, скороченням тривалості госпіталізації та зниженням частоти ускладнень і ранньої летальності, а також зменшення економічного навантаження на лікувальний заклад. Врахування рівня блоку та ступеню тяжкості обструктивної жовтяниці дає можливість обирати найбільш ефективний метод біліарної декомпресії.
Провідні наукові положення дисертаційної роботи адаптовано для впровадження та застосування в клінічних умовах широкої мережі закладів практичної охорони здоров’я.
Дата реєстрації
2025-12-30
Додано/оновлено в НРАТ
2025-12-30 / 2026-08-19
