Дисертація доктора філософії. Рзаєва Фаріда Гусейнівна. Ендоваскулярні втручання в лікуванні ішемічних інсультів при тандемних оклюзіях судин

Реєстраційний номер

0826U000031, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

22-01-2026

Статус

Захищена

Назва роботи

Ендоваскулярні втручання в лікуванні ішемічних інсультів при тандемних оклюзіях судин

Здобувач

Рзаєва Фаріда Гусейнівна,

Керівник Щеглов Дмитро Вікторович
Керівник Гончарук Оксана Миколаївна
Опонент Шкробот Світлана Іванівна
Опонент Нетлюх Андрій Михайлович
Опонент Прокопів Марія Мирославівна
Рецензент Тріщинська Марина Анатоліївна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Національний університет охорони здоров'я України імені П. Л. Шупика

Опис

У межах дисертаційного дослідження проведено аналіз діагностики та результатів ендоваскулярного лікування 101 пацієнта з гострим ішемічним інсультом, спричиненим тандемною оклюзією (ТО), яким виконано ендоваскулярну реперфузію в ДУ «Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України» у період з 06.01.2017 р. до 21.03.2023 р. Серед пацієнтів із ТО переважали чоловіки – 66 випадків (65,3%; p = 0,0022). У 28 (28,7%) осіб ТО діагностовано у молодому або середньому віці. Вік хворих коливався від 29 до 84 років (середній – 64,8 року). Найбільшу частку становили пацієнти старечого віку (60–74 роки) – 50,5%. Чоловіки переважали у вікових категоріях 45–59 та 60-74 роки, жінки – у молодій групі (що, ймовірно, пов’язано з невеликою вибіркою), а також у групі 75–90 років, де їхня частка становила 42,9%. У чоловіків ішемічний інсульт частіше розвивався на тлі атеросклеротичного ураження великих церебральних артерій (57,6%), тоді як у жінок цей показник становив 28,6%. Кардіоемболічна етіологія ТО переважала у жінок (62,9%), тоді як дисекція артерій частіше була причиною ішемічного інсульту в чоловіків (10,6% проти 5,7% у жінок; p = 0,0135). У 16 пацієнтів (15,8%) виконано внутрішньовенний тромболізис (ВВТ) як етап перед ендоваскулярним втручанням при ТО. Маніпуляцію проводили в межах «терапевтичного вікна» до 4,5 год. У 99 (98,0%) пацієнтів виявлено оклюзію бульбоцервікального сегмента ВСА, а у 2 (2,0%) – субоклюзію екстракраніального відділу ВСА (95-98%). 3 Тромбоз М1-сегмента СМА діагностовано у 81 (80,2%) пацієнта: у 50 випадках – у проксимальному сегменті (без візуалізації лентикулостріарних артерій), у 31 – у дистальному сегменті (з візуалізацією цих артерій). У 20 (19,8%) осіб виявлено тромбоз М2-сегмента з локалізацією тромба на рівні скроневої (нижній стовбур) або лобової (верхній стовбур) гілки. В одного пацієнта окрім оклюзії СМА виявлено також оклюзію іпсілатеральної ПМА. Усім пацієнтам проводили механічну тромбектомію (МТ) внутрішньочерепної оклюзії з або без втручання на екстракраніальному відділі ВСА. Підхід до лікування останнього визначався індивідуально та включав: ургентне стентування ВСА з/без ангіопластики (група стентування) – 23 (22,7%) пацієнти, або лише МТ без стентування екстракраніального відділу ВСА (група без стентування) – 78 (77,3%) пацієнтів. Тривалість госпіталізації в ДУ «НПЦ ЕНРХ НАМН України» залежала від клінічного стану, результатів контрольної МСКТ головного мозку та наявності ускладнень, і варіювала від 1 до 42 днів. Більшість (74; 73,3%) пацієнтів були переведені протягом перших трьох діб після втручання до спеціалізованих інсультних центрів для подальшого лікування. Проаналізовано клінічні та радіологічні характеристики пацієнтів із ТО залежно від патогенетичних механізмів інсульту. Переважали атеротромботичний (48; 47,5%) та кардіоемболічний (42; 41,6%) типи, тоді як у 9 (8,9%) випадках причиною була дисекція артерії, а у 2 – етіологія залишилася невстановленою. Фібриляція передсердь частіше спостерігалася при кардіоемболічному інсульті (92,9%), рідше – при дисекційному (11,1%) і не реєструвалася при атеротромботичному типі (p < 0,0001). Артеріальна гіпертензія найчастіше зустрічалася при кардіоемболічному інсульті (85,7%), рідше – при атеротромботичному (62,5%) (p = 0,0072). Ішемічна хвороба серця значно частіше виявлялася у хворих з атеротромботичним інсультом (41,7%) порівняно з кардіоемболічним (21,4%) та дисекційним (22,2%) (p = 0,0311). Цукровий діабет спостерігався з подібною частотою в усіх групах (p = 0,8580). Дисліпідемія частіше траплялася при атеротромботичному інсульті 4 (39,6%), ніж при кардіоемболічному (16,7%) або дисекційному (22,2%) (p = 0,0145). Куріння також найчастіше відзначали у пацієнтів з атеротромботичним інсультом (75,0%), тоді як у кардіоемболічному – 35,7%, у дисекційному – 33,3% (p = 0,0001). Порівняння ступеня тяжкості інсульту за шкалою NIHSS між групами не виявило статистично значущих відмінностей, що свідчить про відсутність впливу типу інсульту на цей показник. Аналогічно, оцінка за шкалою ASPECTS не показала різниці у ступені ішемічного ураження головного мозку між групами. Церебральна субтракційна ангіографія була основним методом діагностики тандемних оклюзій судин головного мозку та проведена всім пацієнтам. Час від початку симптомів до пункції варіював від 105 до 1486 хв (медіана – 350 хв). Аналіз латералізації інсультів (правобічних та лівобічних) серед пацієнтів з різною етіологією ТО не виявив статистично значущих відмінностей між групами (p = 0,5974).

Дата реєстрації

2026-01-05

Додано/оновлено в НРАТ

2026-01-05 / 2026-07-23