Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U000574, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту Статус Запланована Назва роботи Інформаційно-аналітичні центри як інститути науково-експертного знання Здобувач Лисенко Тарас Валерійович, Керівник Прокопенко Людмила Іванівна Опонент Ковальська Леся Андріївна Опонент Кобєлєв Олексій Миколайович Рецензент Горбань Юрій Іванович Рецензент Варенко Володимир Михайлович Опис Дисертаційну роботу присвячено комплексному дослідженню стану, викликів і перспектив розвитку зарубіжних та українських інформаційно-аналітичних центрів (ІАЦ) як інститутів науково-експертного знання в умовах трансформації інформаційного суспільства та кризових соціально-політичних процесів. У дисертації вперше в межах українського академічного дискурсу здійснено системний аналіз еволюції інформаційно-аналітичних центрів як інститутів науково-експертного знання з позиції системно-структурних змін; сформульовано критерії оцінювання ефективності інформаційно-аналітичних центрів; схарактеризовано аналітичну компетентність як системоутворювальний чинник їх функціонування; з’ясовано, що в умовах кризи основним критерієм ефективності аналітичних інституцій стає довіра, яка забезпечує доступ до ресурсів, політичного впливу та мереж, а також публічну легітимність; виокремлено та проаналізовано основні перешкоди та складнощі функціонування мережі українських інформаційно-аналітичних центрів до початку нової фази російсько-української війни у 2022 р.; доведено, що умовах повномасштабної російсько-української війни інформаційно-аналітичні центри набули нового стратегічного статусу як провідники експертного знання, джерела об’єктивної інформації та модератори діалогу між державою, громадянським суспільством і міжнародною спільнотою. Виокремлено основні етапи еволюції зарубіжних ІАЦ: перший (друга половина ХІХ – перша половина ХХ ст.) пов’язаний з їх формуванням унаслідок модернізаційних процесів як структур, що заповнили інтелектуальний вакуум між академічною наукою та державним управлінням, поєднуючи дослідницьку культуру з прикладним і стратегічним знанням у контексті ухвалення рішень; другий (період Другої світової та Холодної воєн) характеризується системно-структурними трансформаціями у роботі ІАЦ, більшість з яких перейшли до сфери безпекової політики та «дрейфували» у бік ідеологічно детермінованої аналітики; третій (кінець ХХ ст.) позначений переорієнтацією на логіку ринку, де експертиза стала товаром, а політичне підприємництво – рушієм впливу ІАЦ у сфері ухвалення рішень, які не просто аналізували, а й просували рішення через комунікацію, лобізм, медіастратегії та доступ до політичної еліти; четвертий (початок ХХІ ст.) відображає нову фазу розвитку ІАЦ, що перетворюються під впливом глобалізаційних викликів, цифровізації, донорозалежності й політичної поляризації з інституційно стабільних та національних структур на мережеві, адаптивні й технологічно інтегровані. Встановлено, що ефективність різновидів ІАЦ, що виникають під впливом сучасних цифрових технологій, залежить від здатності: 1) підтримувати якість експертизи і досліджень під тиском ідеології; 2) опановувати сучасні технології без втрати критичної рефлексії; 3) формувати довіру через прозорість фінансування та наукової методології. Підкреслено, що з початком повномасштабної російсько-української війни частина ІАЦ припинила діяльність, тоді як інші адаптувалися до нових умов, поєднуючи аналітичну роботу з функціями документування воєнних злочинів, моделювання післявоєнної відбудови, антикризової аналітики та підтримки процесів державного управління. З’ясовано, що в умовах глобальної інформаційної поляризації, знецінення доказів і поширення фейків ІАЦ стикаються з викликами дезінформації, популізму та падіння епістемологічної довіри, водночас демонструючи здатність до еволюції завдяки впровадженню нових форматів діяльності (цифрові аналітичні платформи, дата-хаби, коаліції), орієнтації на відкритість даних і залученню широкого кола партнерів. До пріоритетних напрямів роботи ІАЦ під час російсько-української війни зараховано: інформування міжнародної спільноти про російську агресію; аналіз проблем внутрішньо переміщених осіб; дослідження у сфері національної та інформаційної безпеки, а також економічних, соціальних і екологічних наслідків війни; прогнозування майбутнього післявоєнної України та розробка рекомендацій щодо відновлення і євроінтеграції; інтеграція з урядовими платформами (GovTech, Міністерство цифрової трансформації України); професіоналізація аналітичної діяльності; міжнародна кооперація; розвиток ISAC-моделей тощо. Виявлено, що, попри досягнуті успіхи, більшість українських ІАЦ і надалі стикаються зі структурними викликами, зокрема донорською залежністю, обмеженою прозорістю методологій, відсутністю системного peer-review, кадровими проблемами та інституційною нестабільністю. Водночас зафіксовано зростання суспільної довіри до ІАЦ, що супроводжується посиленням громадського контролю щодо відкритості первинних даних, обґрунтованості висновків і прозорості фінансування. Ключові слова: інформаційно-аналітичні центри, фабрики думок, цифрові технології, аналітика, експертні знання, інформаційно-аналітична діяльність, аналітична компетентність, соціальні комунікації, інформаційні ресурси, цифрові трансформації, цифровізація, вебсайт, інформаційне суспільство, наукова комунікація. Дата реєстрації 2026-03-16 Додано в НРАТ 2026-03-16 Закрити