Реєстраційний номер
0826U000574, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
29-04-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Інформаційно-аналітичні центри як інститути науково-експертного знання
Здобувач
Лисенко Тарас Валерійович,
Керівник Прокопенко Людмила Іванівна
Опонент Ковальська Леся Андріївна
Опонент Кобєлєв Олексій Миколайович
Рецензент Горбань Юрій Іванович
Рецензент Варенко Володимир Михайлович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Київський національний університет культури і мистецтв
Опис
Дисертаційну роботу присвячено комплексному дослідженню стану, викликів і перспектив розвитку зарубіжних та українських інформаційно-аналітичних центрів (ІАЦ) як інститутів науково-експертного знання в умовах трансформації інформаційного суспільства та кризових соціально-політичних процесів.
У дисертації вперше в межах українського академічного дискурсу здійснено системний аналіз еволюції інформаційно-аналітичних центрів як інститутів науково-експертного знання з позиції системно-структурних змін; сформульовано критерії оцінювання ефективності інформаційно-аналітичних центрів; схарактеризовано аналітичну компетентність як системоутворювальний чинник їх функціонування; з’ясовано, що в умовах кризи основним критерієм ефективності аналітичних інституцій стає довіра, яка забезпечує доступ до ресурсів, політичного впливу та мереж, а також публічну легітимність; виокремлено та проаналізовано основні перешкоди та складнощі функціонування мережі українських інформаційно-аналітичних центрів до початку нової фази російсько-української війни у 2022 р.; доведено, що умовах повномасштабної російсько-української війни інформаційно-аналітичні центри набули нового стратегічного статусу як провідники експертного знання, джерела об’єктивної інформації та модератори діалогу між державою, громадянським суспільством і міжнародною спільнотою.
Виокремлено основні етапи еволюції зарубіжних ІАЦ: перший (друга половина ХІХ – перша половина ХХ ст.) пов’язаний з їх формуванням унаслідок модернізаційних процесів як структур, що заповнили інтелектуальний вакуум між академічною наукою та державним управлінням, поєднуючи дослідницьку культуру з прикладним і стратегічним знанням у контексті ухвалення рішень; другий (період Другої світової та Холодної воєн) характеризується системно-структурними трансформаціями у роботі ІАЦ, більшість з яких перейшли до сфери безпекової політики та «дрейфували» у бік ідеологічно детермінованої аналітики; третій (кінець ХХ ст.) позначений переорієнтацією на логіку ринку, де експертиза стала товаром, а політичне підприємництво – рушієм впливу ІАЦ у сфері ухвалення рішень, які не просто аналізували, а й просували рішення через комунікацію, лобізм, медіастратегії та доступ до політичної еліти; четвертий (початок ХХІ ст.) відображає нову фазу розвитку ІАЦ, що перетворюються під впливом глобалізаційних викликів, цифровізації, донорозалежності й політичної поляризації з інституційно стабільних та національних структур на мережеві, адаптивні й технологічно інтегровані. Встановлено, що ефективність різновидів ІАЦ, що виникають під впливом сучасних цифрових технологій, залежить від здатності: 1) підтримувати якість експертизи і досліджень під тиском ідеології; 2) опановувати сучасні технології без втрати критичної рефлексії; 3) формувати довіру через прозорість фінансування та наукової методології.
Підкреслено, що з початком повномасштабної російсько-української війни частина ІАЦ припинила діяльність, тоді як інші адаптувалися до нових умов, поєднуючи аналітичну роботу з функціями документування воєнних злочинів, моделювання післявоєнної відбудови, антикризової аналітики та підтримки процесів державного управління. З’ясовано, що в умовах глобальної інформаційної поляризації, знецінення доказів і поширення фейків ІАЦ стикаються з викликами дезінформації, популізму та падіння епістемологічної довіри, водночас демонструючи здатність до еволюції завдяки впровадженню нових форматів діяльності (цифрові аналітичні платформи, дата-хаби, коаліції), орієнтації на відкритість даних і залученню широкого кола партнерів. До пріоритетних напрямів роботи ІАЦ під час російсько-української війни зараховано: інформування міжнародної спільноти про російську агресію; аналіз проблем внутрішньо переміщених осіб; дослідження у сфері національної та інформаційної безпеки, а також економічних, соціальних і екологічних наслідків війни; прогнозування майбутнього післявоєнної України та розробка рекомендацій щодо відновлення і євроінтеграції; інтеграція з урядовими платформами (GovTech, Міністерство цифрової трансформації України); професіоналізація аналітичної діяльності; міжнародна кооперація; розвиток ISAC-моделей тощо.
Виявлено, що, попри досягнуті успіхи, більшість українських ІАЦ і надалі стикаються зі структурними викликами, зокрема донорською залежністю, обмеженою прозорістю методологій, відсутністю системного peer-review, кадровими проблемами та інституційною нестабільністю. Водночас зафіксовано зростання суспільної довіри до ІАЦ, що супроводжується посиленням громадського контролю щодо відкритості первинних даних, обґрунтованості висновків і прозорості фінансування.
Ключові слова: інформаційно-аналітичні центри, фабрики думок, цифрові технології, аналітика, експертні знання, інформаційно-аналітична діяльність, аналітична компетентність, соціальні комунікації, інформаційні ресурси, цифрові трансформації, цифровізація, вебсайт, інформаційне суспільство, наукова комунікація.
Дата реєстрації
2026-03-16
Додано/оновлено в НРАТ
2026-03-16 / 2026-07-01
