Дисертація доктора філософії. Довгань Павло Олегович. Економічна ефективність диверсифікації джерел енергозабезпечення територіальних громад на основі розвитку малої та середньої біопаливної генерації в умовах воєнного стану та післявоєнного відновлення.

Реєстраційний номер

0826U000643, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

08-05-2026

Статус

Захищена

Назва роботи

Економічна ефективність диверсифікації джерел енергозабезпечення територіальних громад на основі розвитку малої та середньої біопаливної генерації в умовах воєнного стану та післявоєнного відновлення.

Здобувач

Довгань Павло Олегович,

Керівник Лутковська Світлана Михайлівна
Опонент Яремова Марина Іванівна
Опонент Бондаренко Валерій Михайлович
Рецензент Коломієць Тетяна Вікторівна
Рецензент Білокінна Ілона Дмитрівна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Вінницький національний аграрний університет

Опис

Дисертаційна робота представляє собою фундаментальне наукове дослідження, спрямоване на розв’язання стратегічно важливого завдання — формування дієвого економічного механізму диверсифікації енергозабезпечення територіальних громад (ТГ) України. В умовах системної дестабілізації національної енергосистеми, спричиненої повномасштабною збройною агресією, руйнуванням об’єктів магістральної генерації та критичною вразливістю ліній електропередач, традиційна енергетична парадигма, що базується на жорсткій централізації, вичерпала свій ресурс надійності. Це зумовило об’єктивну необхідність наукового пошуку нових інструментів фінансово-енергетичної стійкості територій через перехід до децентралізованої моделі «енергетичних островів», що здатні функціонувати в режимі автономного самозабезпечення на основі використання ендогенного потенціалу аграрної біомаси. У роботі ґрунтовно досліджено теоретичні засади функціонування енергетичного сектору в структурі національної економіки, де енергозабезпечення розглядається не лише як технічний процес, а як базисна економічна категорія, що визначає інституційну стабільність громади. Автор доводить, що «енергетична незалежність територіальної громади» є ключовим фактором її конкурентоспроможності, оскільки дозволяє локалізувати додану вартість від переробки місцевих ресурсів та мінімізувати трансакційні витрати на купівлю імпортованих енергоносіїв. Здійснено ревізію існуючих підходів до визначення енергетичної стійкості та запропоновано розглядати її через призму адаптивності локальної системи до екстремальних зовнішніх збоїв. Особливу увагу приділено критичному аналізу світового досвіду децентралізації енергетики. Досліджено еволюцію «енергетичного переходу» в країнах ЄС, де муніципальна біогенерація стала інструментом соціальноекономічного відродження сільських територій. Вивчено механізми функціонування енергетичних кооперативів у Німеччині, кластерні моделі біоенергетики в Австрії та систему стимулювання ВДЕ у Польщі. На основі цього виокремлено можливості адаптації європейських практик в Україні, зокрема через імплементацію стандартів European Green Deal та принципів декарбонізації. Доведено, що мала біопаливна генерація є найбільш релевантною для українських територіальних громад, оскільки вона дозволяє одночасно вирішувати питання утилізації аграрних відходів, зниження викидів СО2 та зміцнення фінансової автономії місцевих бюджетів. Науково-методичний апарат дослідження вдосконалено шляхом імплементації показника вартості очікуваної недовідпущеної енергії (Value of Lost Load – VoLL). Це є принципово новим підходом для вітчизняної економічної науки в контексті регіонального розвитку. Автор аргументує, що при розрахунку окупності та ефективності біоенергетичних установок у воєнний період традиційні критерії (NPV, IRR, DPB) є недостатніми, оскільки вони не враховують вартість «безпекового активу». Запропоновано авторську методику оцінки економічного ефекту від уникнених збитків, які виникають у разі блекаутів: від псування зерна на елеваторах та продукції у холодильниках до розморожування систем централізованого опалення та зупинки водоканалів. Такий підхід дозволяє капіталізувати енергонезалежність, перетворюючи її з витратної частини бюджету на стратегічну інвестицію з високим рівнем захищеності активів. У роботі здійснено багатокритеріальний аналіз ресурсного потенціалу біопалив в Україні. Встановлено, що сукупний річний потенціал виробництва енергії з біомаси сягає 29,64 млн т н.е. Детально досліджено структуру цього потенціалу, де домінуючу роль відіграють сільськогосподарські відходи (солома, стебла кукурудзи та соняшнику, гній тварин). На основі розробленої методики проведено регіональне ранжування територій України за ступенем готовності до енергетичного переходу. Ідентифіковано Вінницьку область як абсолютного лідера за обсягами біогазової сировини (110,25 тис. т н.е. щорічно), що зумовлено потужним розвитком птахівництва та свинарства в регіоні. Обґрунтовано, що створення біоенергетичних потужностей саме в аграрних кластерах дозволяє досягти максимального синергетичного ефекту за рахунок короткого логістичного плеча та замкненого циклу обігу речовин. Центральне місце в дисертації посідає розробка та практична апробація моделі «енергетичного острова» на базі Чернятинського фахового коледжу ВНАУ. Автор пропонує трансформацію навчально-наукового закладу у формат інтегрованого енергетичного кластеру. Проведено детальний аудит енергоспоживання об’єктів коледжу: адміністративних будівель, навчальних корпусів, гуртожитків та господарських споруд. У роботі доведено, що залучення в енергообіг 738,8 т соломи, що утворюється на власних полях коледжу, через встановлення твердопаливного котельного комплексу потужністю 500–800 кВт дозволяє повністю замістити 36 тис. м³ природного газу. При поточних ринкових цінах на газ це забезпечує пряму економію 494,5 тис. грн на рік.

Дата реєстрації

2026-03-24

Додано/оновлено в НРАТ

2026-03-24 / 2026-07-01