Реєстраційний номер
0826U000818, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
29-05-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Cтруктурні та біохімічні зміни серця на експериментальній моделі гострого екзогенного отруєння
Здобувач
Янчишин Андрій Ярославович,
Керівник Дзевульська Ірина Вікторівна
Керівник Маєвський Олександр Євгенійович
Опонент Бумейстер Валентина Іванівна
Опонент Небесна Зоя Михайлівна
Рецензент Коноваленко Сергій Олександрович
Рецензент Матківська Ружена Михайлівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний медичний університет імені О. О. Богомольця
Опис
У дисертаційній роботі подано теоретичне узагальнення та нове вирішення науково-практичного завдання щодо визначення особливостей гістологічних та біохімічних змін серця щурів при впливі отрути скорпіонів Leiurus macroctenus.
Дисертаційне дослідження здійснене відповідно до планів наукових досліджень Національного медичного університету імені О. О. Богомольця і є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри описової та клінічної анатомії: «Морфологічні особливості органів щурів за умов експериментального екзогенного впливу» (номер державної реєстрації 0122U000491).
Модель гострого отруєння відтворена в лабораторії ННЦ «Інститут біології та медицини» КНУ імені Тараса Шевченка на щурах самцях, вагою
180 г±3 г. Щурам вводили внутрішньоочеревинно отруту скорпіонів виду Leiurus macroctenus в дозі LD50 0,08+0,01 мг/кг.
Сформовано контрольна група тварин та 4 дослідні групи за принципом виведення із експерименту в різні строки після введення отрути: 1 година, 3 години, 1 доба, 3 доби.
Для гістологічного дослідження забирали шматочки серця у попередньо зважених тварин всіх груп та вивчали за допомогою методів світлової мікроскопії. Гомогенати серця, а також зразки крові експериментальних щурів використовували для проведення біохімічних і лабораторних досліджень.
При світловій мікроскопії серця щурів контрольної групи встановлено, що ендокард стінки серця утворений трьома шарами, підендотеліальний шар представлений пухкою сполучною тканиною з чисельними фібробластами; м’язово-еластичний шар складався з гладеньких міоцитів та еластичних волокон. Міокард представлений серцевою поперечно-посмугованою м’язовою тканиною з прошарками пухкої сполучної тканини; м’язові волокна побудовані зі скоротливих кардіоміоцитів та мають характерну поперечну посмугованість. Скоротливі кардіоміоцити розміщуються у вигляді ланцюжка, з’єднуються між собою за допомогою вставних дисків. Клітини пучка Гіса відрізняються дещо видовженою формою, мають невпорядковану орієнтацію, містять мало саркоплазми. Волокна Пуркіньє, в свою чергу, характеризуються великими розмірами, розміщуються у вигляді тяжів, без чіткої структурованої орієнтації, в своїй саркоплазмі містять значний вміст включень глікогену. Адвентиційна оболонка представлена переважно пухкою сполучною тканиною. В просвітах кровоносних судин виявляли еритроцити. Епікард характеризувався типовою організацією, побудований із сполучної тканини і ззовні вкритий шаром мезотелію..
Гістологічні дослідження серця щурів при укусі скорпіону виду Leiurus macroctenus показали втрату поперечної посмугованості та гіпертрофію м’язових волокон, набряк інтерстиційної сполучної тканини міокарду через 1 годину після інокуляції отрути; діапедезні крововиливи, повнокрівʼя венозних судин з адгезією еритроцитів до стінок; вогнища десквамації ендотеліальних клітин від базальної мембрани. Характерна виражена лімфогістіоцитарна периваскулярна інфільтрація навколо судин міокарда та в провідній системі серця щурів. При статистичному аналізі даних ширини кардіоміоцитів відмічається достовірне зменшення розмірів клітин серця та достовірне збільшення площі, зайнятої червоними клітинами крові, відносно групи контролю. Через 3 години від початку експерименту спостерігається хвилеподібна деформація і значний набряк м’язових волокон; вакуолізація та зростання об’ємів, апоптотичні зміни ядер скоротливих кардіоміоцитів; помірна лімфоцитарна інфільтрація інтерстицію, зони геморагій. Спостерігається посилення лімфогістіоцитарної інфільтрації стінок судин, зі сладжами еритроцитів, стазом, нитками фібрину; відзначається відшаровування ендотелію від базальної мембрани, значна лімфогістіоцитарна периваскулярна інфільтрація. Відмічається статистично достовірне збільшення розмірів м’язових клітин серця та незначне подальше зростання площі крововиливу, яке все ж достовірно не відрізняється від показників на першу годину після отруєння. Через 1 добу від початку спостереження збільшуються зони деструкції та фрагментації, ділянки гомогенізації та міоцитолізу м’язових волокон міокарда; спостерігається набряк строми міокарду з лімфогістіоцитарною інфільтрацією. Просвіти судин розширені, виражено повнокрівні, з явищами стазу, сладжів еритроцитів, їх адгезією; виражена лімфогістіоцитарна периваскулярна інфільтрація. Відзначається статистично достовірне збільшення площі геморагії не лише відносно групи контролю, але і відносно найбільш ранніх строків дії отрути. На третю добу після інокуляції отрути спостерігаються вогнища розпаду або фрагментації волокон міокарду, вогнища міоцитолізу, зростання проміжків між м’язовими волокнами, строма містить велику кількість лімфоцитів, плазмоцитів, макрофагів, фібробластів. Просвіти кровоносних судин міокарда розширені, повнокрівні, містять еритроцити та лейкоцити; спостерігається значна лімфогістіоплазмоцитарна периваскулярна інфільтрація.
Дата реєстрації
2026-04-03
Додано/оновлено в НРАТ
2026-04-03 / 2026-07-02
