Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U001050, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 13-05-2026 Статус Запланована Назва роботи Шлунково-кишкові стронгілідози жуйних у зоні Лісостепу (поширення, діагностика та заходи боротьби) Здобувач Бондаревський Іван Леонідович, Керівник Кручиненко Олег Вікторович Опонент Антіпов Анатолій Анатолійович Опонент Бойко Олександра Олександрівна Рецензент Михайлютенко Світлана Миколаївна Рецензент Євстаф'єва Валентина Олександрівна Опис У дисертації теоретично узагальнено та експериментально вирішено наукову проблему щодо поширення, видового складу збудників стронгілідозів органів травлення жуйних тварин (великої рогатої худоби, овець та кіз) в умовах одноосібних селянських та фермерських господарств Дніпропетровської та Кіровоградської областей (Україна), впливу температури та абіотичних факторів на строки розвитку й виживання яєць і личинок стронгілід, зажиттєвої діагностики, лікувально-профілактичних заходів за стронгілідозів органів травлення жуйних тварин. Встановлено, що стронгілідози шлунково-кишкового тракту є поширеними інвазіями серед великої рогатої худоби, овець та кіз у одноосібних селянських та фермерських господарств Дніпропетровської та Кіровоградської областей, де середня ЕІ становить відповідно 15,8 %, 14,8 % і 16,3 %, а середня інтенсивність інвазії за результатами зажиттєвої копроовоскопічної діагностики у овець складає 190,4±38,4 яєць/г, у кіз – 158,2±31,8 яєць/г та у великої рогатої худоби – 147,6±34,5 яєць/г. За результатами зажиттєвої діагностики з’ясовано, що видовий склад збудників стронгілідозів органів травлення у жуйних тварин представлений: Nematodirus spathiger (Railliet, 1896); Bunostomum (Railliet, 1902); Oesophagostomum Molin, 1861 та Haemonchus Cobb, 1898. З’ясовано, що стронгілідози органів травлення у жуйних тварин частіше перебігають у вигляді мікстінвазій разом зі збудниками протозоозів, нематодозів та цестодозів, що локалізуються в травному тракті великої рогатої худоби, овець та кіз. За результатами зажиттєвої копроовоскопічної діагностики встановлено, що у великої рогатої худоби частка мікстінвазій становить 61,7 %, у овець – 63,6 %, а у кіз, відповідно 74,6 %. Головною особливістю є те, що домінуючими виявились саме двокомпонентні інвазії. Так, у великої рогатої худоби вони складають 68,3 %, у овець 64,6 % та у кіз 61,4 %. Трикомпонентні інвазії були на третьому місці в асоціації гельмінтів травного тракту (21,9-38,6 %). Співчленами стронгілід органів травлення у великої рогатої худоби виявилися найпростіші Eimeria spp. (8,53 %), трематоди Fasciola hepatica (18,29 %), Dicrocoelium dendriticum (23,17 %) і Paramphistomum spp. (14,63 %), нематоди Toxocara vitulorum (15,8 %) та цестоди Moniezia benedeni (6,1 %). У овець до складу мікстінвазій входили найпростіші Eimeria spp. (20,5 %); трематоди Dicrocoelium dendriticum (26,1 %); нематоди Trichuris spp. (18,0 %) та цестоди Moniezia benedeni (10,56 %). У кіз зареєстровано одночасний перебіг стронгілідозів разом із нематодами Trichuris spp. (25,0 %), трематодами Dicrocoelium dendriticum (20,45 %), найпростішими Eimeria spp. (15,95 %) та цестодами Moniezia benedeni (9,09 %). Встановлено особливості вікової та сезонної динаміки інвазування жуйних збудниками стронгілід органів травлення з урахуванням способів лабораторної діагностики. Так, вікова динаміка стронгілідозної інвазії у великої рогатої худоби характеризується найвищою екстенсивністю інвазії у нетелів (18,82 %), а у овець і кіз – у віці 12-24 міс. (37,4 % і 40,7 % відповідно). Найвищі показники інтенсивності стронгілідозної інвазії відмічено у овець і кіз у віковій групі 4-12 міс. (193,4±33,8 та 243,1±36,5 яєць/г), тоді як у великої рогатої худоби – у телят віком 6-12 міс. (155,5±29,7 яєць/г). У середньому найвищу інтенсивність інвазії у овець за результатами зажиттєвого копроовоскопічного дослідження зафіксовано у вересні – 680,0±57,4 яєць/г (p<0,05). Пік стронгілідозної інвазії спостерігається влітку (20,9-24,63 %) та восени (31,4-35,25 %). Проведеними дослідженнями встановлено, що найбільш сприятливими умовами для розвитку яєць і формування інвазійних личинок (L3) стронгілід органів травлення у овець є наявність вологи та температура 26,0±1,0 °C, за яких виживає 90,3 % личинок (p<0,05). За впливу температури -3,0 °C на яйця стронгілід і подальшого їх культивування у термостаті за температури 26,0±1,0 °C виживає до 71,0 % яєць, з яких у 64,0 % формуються личинки L3 (p<0,05). За відсутності аерації та за температури 26,0±1,0 °C у лабораторних умовах формується лише 7,7 % личинок L3 (p<0,05). При порівнянні кількісних методів діагностики у овець з’ясовано, що за модифікованим методом МакМастера середня кількість яєць стронгілід у 1 г фекалій становить 526,7±261,1, за методом Міні-Флотак – 478,7±257,9, а за модифікованим методом Корнелла-Вісконсіна – 438,9±262,8 яєць/г. Модифікований метод Мак-Мастера є ефективнішим за метод Міні-Флотак за показником середньої кількості виявлених яєць стронгілід на 9,1 %, а за модифікований метод Корнелла-Вісконсіна – відповідно на 16,7 % (p<0,05). Отримано нові дані щодо способу кількісного гельмінтокопроовоскопічного дослідження з лімітом виявлення 2,5 або 5,0 яєць/г. Встановлено, що удосконалений спосіб має 100 % аналітичну чутливість при штучному додаванні яєць за низького ступеня інвазії (10-50 яєць/г). При зростанні кількості яєць до 200 або 500 в 1 г фекалій різниця між трьома методами є статистично вірогідною (p<0,05). Дата реєстрації 2026-04-15 Додано в НРАТ 2026-04-15 Закрити