Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U001162, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 02-06-2026 Статус Запланована Назва роботи Духовно-моральне виховання особистості в педагогічно-просвітницькій діяльності Івана (Іоанна) Максимовича 1651-1715 рр. Здобувач Ланін Всеволод Вячеславович, Керівник Ільченко Олена Юріївна Опонент Луценко Григорій Васильович Опонент Басенко Руслан Олександрович Рецензент Петренко Леся Миколаївна Рецензент Фазан Василь Васильович Опис Ланін В. В. Духовно-моральне виховання особистості в педагогічно-просвітницькій діяльності Івана (Іоанна) Максимовича (1651–1715). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. У дисертації здійснено історико-педагогічний аналіз теорії і практики духовно-морального виховання особистості в педагогічно-просвітницькій діяльності Івана (Іоанна) Максимовича та окреслено можливості творчого використання його спадщини в сучасній освіті. На основі історіографічного аналізу й систематизації джерел установлено, що в науці накопичено значний матеріал про життєвий шлях, церковне служіння, просвітницьку діяльність і літературну спадщину мислителя, однак цілісного дослідження духовно-морального виховання як системоутворювального складника його педагогічно-просвітницької діяльності досі не було. Уточнено категоріально-понятійний апарат дослідження, проаналізовано зміст понять «духовність», «моральність», «духовно-моральне виховання», «педагогічно-просвітницька діяльність», «педагогічна спадщина». Духовно-моральне виховання потрактовано як цілеспрямований і безперервний процес внутрішнього формування людини, що забезпечує здатність керуватися совістю, відповідальністю, етичними принципами та втілювати добро в особистому й суспільному житті. У концепції Івана (Іоанна) Максимовича воно постає основою освітнього процесу, що поєднує інтелектуальний розвиток, формування чеснот і служіння. З’ясовано передумови та чинники формування педагогічної позиції мислителя. До передумов віднесено соціально-політичні, освітньо-культурні та духовно-релігійні. Основними чинниками визначено глибоку особисту віру, аскетичну традицію православ’я, навчання в Києво-Могилянській академії, викладацький і організаційний досвід, просвітницько-місіонерську практику та взаємини з діячами духовно-освітньої культури доби. Виокремлено чотири етапи життя і діяльності Івана (Іоанна) Максимовича: академічно-світоглядний (1669–1675), апробаційно-педагогічний (1675–1700), організаційно-фундаторський (1700–1711), місіонерсько-просвітницький (1711–1715). Теоретичні засади духовно-морального виховання в його спадщині репрезентовано як цілісну систему, що охоплює гармонізацію особистої волі з вищим моральним ідеалом, самовдосконалення через самопізнання, утвердження добра через працю і служіння, визначальну роль освіти та «книжної мудрості», а також помірність і духовну саморегуляцію як умову внутрішньої свободи й гідності. Доведено, що духовно-моральне виховання у візії мислителя є способом формування внутрішньої відповідальності, вільного етичного вибору та втілення чеснот у поведінці. Проаналізовано практичний досвід реалізації змісту духовно-морального виховання в Чернігівському колегіумі. Визначено основні напрями виховання: релігійно-духовний, морально-етичний, емоційно-ціннісний, духовно-аскетичний, інтелектуально-просвітницький, соціально-громадський, діяльнісно-етичний. Схарактеризовано форми й методи виховного впливу, зокрема емуляцію, аскетичну саморегуляцію, ораторське змагання, художньо-естетичну сублімацію, дієву благочестивість, соціально-статусну адаптацію. Установлено органічне поєднання інтелектуально-освітніх і духовно-виховних практик, що забезпечувало цілісне формування особистості. Обґрунтовано, що цей історико-педагогічний досвід має антропоцентричний характер і спирається на принципи єдності знання і чесноти, особистої відповідальності, служіння спільноті, внутрішньої свободи та самодисципліни. Окреслено перспективи творчого використання спадщини Івана (Іоанна) Максимовича в сучасних умовах: актуалізація духовно-моральних цінностей у державній освітній політиці та суспільній свідомості, інтеграція ціннісно-смислового компонента в освітні практики, посилення ціннісної підготовки майбутніх педагогів. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання для вдосконалення духовно-морального виховання в закладах освіти України, у професійній підготовці майбутніх педагогів, у розробленні навчальних дисциплін і спецкурсів, а також у методичному забезпеченні виховної роботи з молоддю. Ключові слова: Іван (Іоанн) Максимович, духовно-моральне виховання, педагогічно-просвітницька діяльність, Чернігівський колегіум, Києво-Могилянська академія, педагогічна спадщина. Дата реєстрації 2026-04-24 Додано в НРАТ 2026-04-24 Закрити